The Holy Sonnets of John Donne, Op. 35: Sonnet XVII: Since she whom I lov'd - Steuart Bedford, Philip Langridge, Бенджамин Бриттен

Since she whom I lov’d hath pay’d her last debt

To Nature, and to hers, and my good is dead,

And her Soule early into Heaven ravished,

Wholly on heavenly things my mind is sett.

Here the admyring her my mind did whett

To seeke thee God;

so streams do shew their head;

But though I have found thee and thou my thirst hast fed,

A holy thirsty dropsy melts mee yett,

But why should I begg more love, when as thou

Dost wooe my soul for hers: off’ring all thine:

And dost not only feare lest I allow

My love to Saints and Angels, things divine,

But in thy tender jealousy dost doubt

1, yea, Devill putt thee out.

Оскільки вона, яку я кохав, віддала свій останній борг

Для природи і її, і моє добро померло,

І її Душа рано в небеса захоплена,

Цілком на небесних речах мій розум налаштований.

Тут захоплюючись нею, мій розум розбурхав

Шукати тебе, Боже;

так потоки показують голову;

Але хоч я знайшов тебе, і ти вдовольнив мою спрагу,

Свята спрагла водянка тане мене,

Але чому я маю просити більше любові, коли як ти

Горіться моєю душею за неї: віддаючи все своє:

І не тільки бійтеся, щоб я не дозволив

Моя любов до святих і ангелів, божественних речей,

Але в твоїй ніжній ревнощі не сумнівайся

1, так, диявол вигнав тебе.