The Holy Sonnets of John Donne, Op. 35: Sonnet VI: Oh my blacke Soule! - Steuart Bedford, Philip Langridge, Бенджамин Бриттен

Oh my blacke Soule!

now thou art summoned

By sicknesse, death’s herald, and champion;

Thou art like a pilgrim, which abroad hath done

Treason, and durst not turne to whence hee is fled,

Or like a thiefe, which till death’s doome be read,

Wisheth himselfe deliver’d from prison;

But dam’d and hal’d to execution,

Wisheth that still he might be imprisoned.

Yet grace, if thou repent, thou canst not lacke;

But who shall give thee that grace to beginne?

Oh make thyselfe with holy mourning blacke,

And red with blushing, as thou are with sinne;

Or wash thee in Christ’s blood, which hath this might

That being red, it dyes red soules to white.

О моя чорна Душа!

тепер ти покликаний

Хворобою, вісником смерті і поборником;

Ти як паломник, що зробив за кордоном

Зрада і не смій звертатися, звідки він втікає,

Або як злодій, який до смерті читати,

Бажає визволитися з в’язниці;

Але засуджений до страти,

Бажає, щоб його все-таки могли ув’язнити.

Але благодаті, якщо ти покаєшся, тобі не бракуватиме;

Але хто дасть тобі цю благодать почати?

О, зроби себе зі святим скорботним чорним,

І червонієш від почервоніння, як ти від гріха;

Або обмий себе кров’ю Христа, яка має таку силу

Будучи червоним, він забарвлює червоні душі в білий.