Любимая…Наступает рассвет…Чуть измененная…Одинокий - Александр Градский

Стихи: Поль Элюар

Перевод: Морис Ваксмахер

Любимая, чтоб мои обозначить желания

В небесах своих слов рот свой зажги как звезду!

Любимая!

Твои поцелуи в живой ночи

Борозды меня обвивающих рук

Победное пламя во мраке!

Любимая!

Виденья мои светлы, непрерывны, любимая!

Любимая!

А если нет тебя со мной, мне снится, что я сплю

И что мне это снится…

Любимая!

Наступает рассвет …

Я люблю тебя, в жилах моих еще ночь

Я всю ночь смотрел на тебя

Мне так много еще предстоит угадать

Я в спасительность сумрака верю

Он вручает мне власть окутать любовью тебя

Разжечь в тебе жажду, жить в глубинах моей неподвижности.

Твою сущность раскрыть, избавленье тебе принести и тебя потерять

Днем невидимо пламя (невидимо пламя!)…

Прощай, печаль!

Здравствуй печаль!

Ты вписана в линии потолка,

Ты вписана в глаза, которые я люблю,

Ты отнюдь не беда,

Ибо самые жалкие в мире уста отмечаешь улыбкой,

Здравствуй, печаль!

Любовь поддатливых тел, неотвратимость любви

Ласка твоя возникает нежданно чудищем бестелесным,

Головой удрученной, прекрасная ликом печаль!

Прекрасная ликом печаль!

(здравствуй, печаль!)

Я бы мог в одиночестве жить без тебя …

Это кто говорит, это кто без тебя может жить

В одиночестве, кто?!

Жить наперекор всему, жить наперекор себе,

Надвигается ночь, как прозрачная глыба,

Я растворяюсь в ночи,

Здравствуй, печаль!

(здравствуй, печаль!)

Вірші: Поль Елюар

Переклад: Моріс Ваксмахер

Кохана, щоб мої позначити бажання

У небесах своїх слів рот свій запали як зірку!

Кохана!

Твої поцілунки в живої ночі

Борозни мене обвиваючих рук

Переможне полум'я у темряві!

Кохана!

Бачення мої світлі, безперервні, кохана!

Кохана!

А якщо немає тебе зі мною, мені сниться, що я сплю

І що мені це сниться…

Кохана!

Настає світанок.

Я люблю тебе, в жилах моїх ще ніч

Я всю ніч дивився на тебе

Мені так багато ще доведеться вгадати

Я в рятівність сутінку вірю

Він вручає мені владу огорнути коханням тебе

Розпалити в тобі спрагу, жити в глибинах моєї нерухомості.

Твою сутність розкрити, визволення тобі принести і тебе втратити

Вдень невидиме полум'я (невидимо полум'я!).

Прощай, смуток!

Привіт печаль!

Ти вписана в лінії стелі,

Ти вписана в очі, які я люблю,

Ти аж ніяк не біда,

Бо найжалюгідніші в світі вуста відзначаєш усмішкою,

Привіт, смуток!

Любов піддатливих тіл, невідворотність кохання

Ласка твоя виникає несподівано чудовиськом безтілесним,

Головою пригніченою, прекрасна ликом смуток!

Прекрасна ликом смуток!

(Здрастуйте, смуток!)

Я би міг в одиноці жити без тебе...

Це хто каже, це хто без тебе може жити

Поодинокі, хто?!

Жити всупереч усьому, жити всупереч собі,

Насувається ніч, як прозора брила,

Я розчиняюся в ночі,

Привіт, смуток!

(Здрастуйте, смуток!)