Под сурдинку - Александр Градский

Хочу отдохнуть от сатиры,

У лиры моей есть тихо дрожащие легкие звуки.

Усталые руки на умные струны кладу,

Пою и в такт головою киваю.

Хочу быть незлобным ягненком, ребенком,

Которого взрослые люди дразнили и злили.

А жизнь за чьи-то чужие грехи лишила третьего блюда,

Васильевский остров прекрасен, как жаба в манжетах.

Отсюда, с балконца, омытый потоками солнца,

Он весело грязен и ясен, как старый маркер.

Над ним углубленная просень

Зовет и поет и дрожит.

Задумчиво осень последнии листья желтит,

Срывает, бросает под ноги людей на панель.

А в сердце не молкнет свирель,

Весна опять возвратится.

О зимняя спячка медведя, сосущего пальчики лап,

Твой девственный храп желанней лобзаний прекраснейшей леди.

Как молью изъеден я сплином, посыпьте меня нафталином,

Сложите в сундук и поставте меня на чердак,

Пока не наступит весна, пока не наступит весна.

Хочу отдохнуть от сатиры,

У лиры моей есть тиходрожащие легкие звуки.

Усталые руки на умные струны кладу,

Пою и в такт головою киваю.

Хочу відпочити від сатири,

У ліри моєї є тихо тремтячі легкі звуки.

Втомлені руки на розумні струни кладу,

Співаю і такт головою ківаю.

Хочу бути незлобним ягням, дитиною,

Якого дорослі люди дражнили і злили.

А життя за чиїсь чужі гріхи позбавила третьої страви,

Васильівський острів прекрасний, як жаба в манжетах.

Звідси, з балконця, обмитий потоками сонця,

Він весело брудний і ясний, як старий маркер.

Над ним поглиблена просінь

Кличе і співає і тремтить.

Задумливо осінь останні листя жовтить,

Зриває, кидає під ноги людей на панель.

А в серце не¦мовкне сопілка,

Весна знову повернеться.

Про зимова сплячка ведмедя, що смокче пальчики лап,

Твій незайманий хропіння бажаніший лобзань прекрасної леді.

Як міллю з'їдений я спліном, посипте мене нафталіном,

Складіть у скриньку і поставте мене на горище,

Поки не настане весна, поки не настане весна.

Хочу відпочити від сатири,

У ліри моєї є легкі звуки, що тиходять.

Втомлені руки на розумні струни кладу,

Співаю і такт головою ківаю.