Ламентации - Александр Градский

Хорошо при свете лампы книжки милые читать,

Пересматривать эстампы и по клавишам бренчать.

Щекоча мозги и чувства обаяньем красоты,

Лить душистый мед искуства в бездну русской пустоты.

В книгах жизнь широким пиром тешит всех своих гостей,

Окружая их гарниром и страданий и страстей.

Смех, борьба и перемены.

С мясом вырван каждый клок,

А у нас углы да стены, а над ними потолок.

Но под час не веря мифам, так событий личных ждешь,

Заболеть бы что-ли тифом, учинить бы что-ль дебош.

В книгах гений Соловьевых, Гейне, Гете и Золя,

А вокруг от Ивановых содрогается земля.

На полотнах Магдалины, сон Мадонн, Венер и Фрин,

А вокруг кривые спины мутноглазых Акулин.

Где событья нашей жизни, кроме насморка и блох,

Мы давно живем как слизни в нищите случайных крох.

Спим и хнычем в виде спорта, не волнуясь, не любя,

Ищем бога, ищем черта, потеряв самих себя.

И с утра до поздней ночи, все от крошек до старух,

Углубив в страницы очи — небывалым дразнят дух.

В звуках музыки страданье, бой любви и шепот грез,

А вокруг одно мычанье, стон и храп и посвист лоз.

Отчего?

Молчи и дохни.

Рок хозяин, ты лишь раб.

Плюнь, ослепни и оглохни и ворочайся как краб.

Хорошо при свете лампы книжки милые читать,

Пересматривать эстампы и по клавишам бренчать.

Добре при світлі лампи книжки милі читати,

Переглядати естампи і за клавішами дзвінчати.

Лоскутаючи мізки і почуття чарівністю краси,

Лити запашний мед мистецтва в бездну російської порожнечі.

У книгах життя широким бенкетом тішить усіх своїх гостей,

Оточуючи їх гарніром і страждань і пристрастей.

Сміх, боротьба та зміни.

З м'ясом вирвано кожен клок,

А у нас кути та стіни, а над ними стеля.

Але під годину не вірячи міфам, так подій особистих чекаєш,

Захворіти би щось тифом, учинити би що-небудь дебош.

У книгах геній Соловйових, Гейне, Гете і Золя,

А навколо від Іванових здригається земля.

На полотнах Магдалини, сон Мадонн, Венер і Фрін,

А навколо криві спини каламутих Акулін.

Де події нашого життя, крім нежитю та блох,

Ми давно живемо як слимаки, шукайте випадкових крихт.

Спимо і хничем у виді спорту, не хвилюючись, не люблячи,

Шукаємо бога, шукаємо чорта, втративши себе.

І вранці до пізньої ночі, все від крох до старих,

Поглибивши в сторінки очі—небувалим дражнять дух.

У звуках музики страждання, бій кохання і шепіт мрій,

А навколо одне микання, стогін і хропіння і посвист лоз.

Від чого?

Мовчи та дихни.

Рок хазяїне, ти тільки раб.

Плюнь, осліпни і оглухни і повертайся як краб.

Добре при світлі лампи книжки милі читати,

Переглядати естампи і за клавішами дзвінчати.