Ветер - Александр Градский

Я кончился, а ты жива.

И ветер, жалуясь и плача,

Раскачивает лес и дачу.

Не каждую сосну отдельно,

А полностью все дерева

Со всею далью беспредельной,

Как парусников кузова

На глади бухты корабельной.

И это не из удальства

Или из ярости бесцельной,

А чтоб в тоске найти слова

Тебе для песни колыбельной.

Да, это не из удальства

Или из ярости бесцельной,

А чтоб в тоске найти слова

Тебе для песни колыбельной.

Я скінчився, а ти жива.

І вітер, скаржачись і плачу,

Розгойдує ліс і дачу.

Не кожну сосну окремо,

А повністю всі дерева

З усім далечінь безмежною,

Як вітрильників кузова

На голі бухти корабельної.

І це не із удальства

Або з люті безцільної,

А щоб у сумі знайти слова

Тобі для пісні колискової.

Так, це не із удальства

Або з люті безцільної,

А щоб у сумі знайти слова

Тобі для пісні колискової.