В среду днем - Александр Градский

В среду днем она ушла, вымыв посуду и пол.

Он остался сидеть у окна, локти уставив в стол.

Он ненавидел стены и шкаф, стол у окна и стул,

Сор на газете, и рваный рукав, и ветер, что в окна дул.

И ветер, что в окна дул.

Ветер дул, задувая газ, мешая вариться кофе.

На сковородке вчерашних зраз гнили и лук и картофель.

А через час он взлетел из окна, не мучаясь и не боясь.

Мы отыскали кусок полотна, прикрыть его кровь и грязь.

Прикрыть его кровь и грязь.

Проигрыш,

Но он не был не кровь и не грязь, и не утратил суть.

Не надеясь и не боясь выбрал он этот путь.

И он, как мог, взлетел и уснул, ветер сдул на пол сор.

И чуть качнулись и стол и стул, будто ему в укор.

Будто ему в укор.

Будто ему в укор.

У середу вдень вона пішла, вимивши посуд і підлогу.

Він залишився сидіти біля вікна, лікті вставивши в стіл.

Він ненавидів стіни і шафу, стіл біля вікна і стільця,

Сміття на газеті, і рваний рукав, і вітер, що у вікна дув.

І вітер, що у вікна дув.

Вітер віяв, задаючи газ, заважаючи варитися каві.

На сковорідці вчорашніх зраз гнили і лук і картопля.

А через годину він злетів з вікна, не мучившись і не боячись.

Ми знайшли шматок полотна, прикрити його кров і бруд.

Прикрити його кров і бруд.

Програш,

Але він не був не кров і не бруд, і не втратив суть.

Не сподіваючись і не боячись вибрав він цей шлях.

І він, як міг, злетів і заснув, вітер здув на півсміття.

І трохи хитнулися і стіл і стілець, ніби йому докори.

Наче йому докори.

Наче йому докори.