Моя живая покойница - Александр Градский

Стихи: Поль Элюар

Перевод: Морис Ваксмахер

Моя печаль застыла неподвижно

Я жду напрасно, не придет никто

Ни днем, ни ночью, ни днем, ни ночью

И не приду я сам такой как прежде

Мои глаза разлучены с твоими

Они утратили доверие и свет

Мои уста разлучены с твоими

Мои уста разлучены с любовью

Со смыслом бытия разлучены …

И руки у меня разлучены с твоими

И у меня все валится из рук

И ноги у меня разлучены с твоими

Им больше не ходить, им больше нет дорог

Им не усталости, ни отдыха не знать …

Увидеть мне дано, как жизнь моя уходит

С твоею вместе, с твоею вместе

Уходит жизнь, подвластная тебе

Она мне представлялась бесконечной

Одна надежда: впереди — могила

Как и твоя, в ограде безразличья

Я рядом был с тобой, мне холодно с другими

Моя печаль застыла неподвижно

Вірші: Поль Елюар

Переклад: Моріс Ваксмахер

Мій смуток застиг нерухомо

Я чекаю даремно, не прийде ніхто

Ні вдень, ні вночі, ні вдень, ні вночі

І не прийду я сам такий як раніше

Мої очі розлучені з твоїми

Вони втратили довіру і світло

Мої вуста розлучені з твоїми

Мої вуста розлучені з любов'ю

Зі сенсом буття розлучені …

І руки у мені розлучені з твоїми

І у мене все валиться з рук

І ноги у мені розлучені з твоїми

Їм більше не ходити, їм більше немає доріг

Їм не втоми, ні відпочинку не знати.

Побачити мені дано, як життя моє йде

З твоєю разом, з твоєю разом

Іде життя, підвладне тобі

Вона мені здавалася нескінченною

Одна надія: попереду — могила

Як і твоя, в огорожі байдужості

Я поряд був з тобою, мені холодно з іншими

Мій смуток застиг нерухомо