Ария Хозе из оперы Ж. Бизе «Кармен» - Александр Градский

Видишь, как свято сохраняю

Цветок, что ты мне подарила,

Ведь он в тюрьме со мною был

И нежный запах сохранил.

Там бывало в долгие ночи,

Чуть сомкну усталые очи,

Тебя в тиши я призывал

И образ твой себе я представлял.

Срывались с уст тебе проклятья,

Но я призывал любви объятия.

Увы, зачем судьба моя,

Кармен, с тобой свела меня.

Но волненье сердца сжималось

И в душе моей пробуждалась,

Рождалась вновь одна мечта —

Увидеть вновь, да вновь тебя,

Кармен, увидеть вновь, да вновь тебя.

Ты мой восторг, мое мученье,

Ты подарила счастье жизни мне.

Я буду снова в упоенье, моя Кармен,

Навек я твой, моя Кармен.

Кармен, тебя люблю.

Бачиш, як свято зберігаю

Квітка, що ти мені подарувала,

Адже він у тюрмі зі мною був

І ніжний запах зберіг.

Там бувало в довгі ночі,

Ледве зімкну втомлені очі,

Тебе в тиші я закликав

І образ твій собі я уявляв.

Зривалися з вуст тобі прокляття,

Але я закликав любові обійми.

На жаль, навіщо моя доля,

Кармен, з тобою звела мене.

Але хвилювання серця стискалося

І в душі моїй прокидалася,

Народжувалась знову одна мрія —

Побачити знову, та знову тебе,

Кармен, побачити знову, та знову тебе.

Ти моє захоплення, моя мука,

Ти подарувала щастя життя мені.

Я буду знову в захват, моя Кармен,

Навіки я твій, моя Кармен.

Кармен, тебе кохаю.