Он так любил - Александр Градский

Он так любил, что не верил он,

Что перед ним закроют двери в дом,

Двери в дом,

Да, не верил он.

Птица летит, все цветет кругом,

Лиц не закрыть, точно двери в дом,

Верил он

И не верил он.

Он боялся думать о ней

И мечтать о ней

Столько долгих дней,

Столько долгих дней,

И мечтать о ней.

Он не мог понять, что сама судьба

Руки развела, двери заперла,

Что она

Неверна.

Прошлая жизнь его не жива,

Просто ли вышиты кружева,

Сложно ли — продали.

Он боялся думать о ней

И мечтать о ней

Столько долгих дней,

Столько долгих дней,

Да, мечтать о ней.

Если меришь всех по себе,

Если не поверишь судьбе,

Если не оценишь ее

Дар ты.

Если возгордиться не прочь,

А вот стать птицей не вмочь,

То запомни хоть имена,

Даты,

Да, ты так любил.

Не переспоришь, не утаишь,

Все, что ты стоишь, на чем стоишь,

Богом нам

Отдано.

Больно, не больно — его вина,

Только любовь есть всему цена.

Раз, два, три —

Продано!

Он боялся думать о ней

И мечтать о ней

Столько долгих дней,

Столько долгих дней,

Столько долгих дней.

Далеко, близко ли долго ли,

Донами, Стиксами, Волгами,

Знали мы

Где вода.

Туп, глуп, стар, сер, сед,

Тут не ???

всем

О любви

Невода.

Знали мы где суть, а где вода.

Прах твой суть, что ложь,

Правду ты сам поймешь,

Только лишь

Подрастешь.

Кто твой враг, кто твой друг,

Прав, не прав мир вокруг,

Глотку рвут

Боль разлук.

Он так любил, что не верил он,

Что перед ним закроют двери в дом,

Двери в дом,

Да, не верил он.

Птица летит, все цветет кругом,

Лиц не закрыть, точно двери в дом,

Верил он

И не верил он.

Он боялся думать о ней

И мечтать о ней

Столько долгих дней,

Столько долгих дней,

И мечтать о ней.

Він так любив, що не вірив він,

Що перед ним зачинять двері в будинок,

Двері в будинок,

Так, не вірив він.

Птах летить, все цвіте кругом,

Особ не закрити, як двері в будинок,

Вірив він

І не вірив він.

Він боявся думати про неї

І мріяти про неї

Стільки довгих днів

Стільки довгих днів

І мріяти про неї.

Він не міг зрозуміти, що сама доля

Руки розвела, двері замкнула,

Що вона

Невірна.

Минуле життя його не живе,

Просто або вишиті мережива,

Складно чи — продали.

Він боявся думати про неї

І мріяти про неї

Стільки довгих днів

Стільки довгих днів

Так, мріяти про неї.

Якщо міряєш усіх по собі,

Якщо не повіриш долі,

Якщо не оціниш її

Даруй ти.

Якщо запишатися не проти,

А ось стати птахом не могти,

То запам'ятай хоч імена,

дати,

Так, ти так любив.

Не заперечиш, не приховаєш,

Все, що ти стоїш, на чому стоїш,

Богом нам

Віддано.

Боляче, не хворо — його вина,

Тільки кохання є всьому ціна.

Один два три -

Продано!

Він боявся думати про неї

І мріяти про неї

Стільки довгих днів

Стільки довгих днів

Стільки довгих днів.

Далеко, близько чи довго,

Донами, Стіксамі, Волгами,

Знали ми

Де вода.

Туп, дурний, старий, сірий, сивий,

Тут не???

усім

Про кохання

Невода.

Знали ми де суть, а де вода.

Прах твій суть, що брехня,

Правду ти сам зрозумієш,

Лише

Підростеш.

Хто твій ворог, хто твій друг,

Прав, не правий світ навколо,

Глотку рвуть

Біль розлука.

Він так любив, що не вірив він,

Що перед ним зачинять двері в будинок,

Двері в будинок,

Так, не вірив він.

Птах летить, все цвіте кругом,

Особ не закрити, як двері в будинок,

Вірив він

І не вірив він.

Він боявся думати про неї

І мріяти про неї

Стільки довгих днів

Стільки довгих днів

І мріяти про неї.