Подруга угольщика - Александр Градский

— Не знаю, как тебя зовут,

Где ты живешь — не ведаю.

— Живу везде — и там, и тут.

За угольщиком следую.

— Вот эти нивы и леса,

И все, чего попросишь ты,

Я дам тебе, моя краса,

Коль угольщика бросишь ты.

Одену в шелк тебя, мой друг!

Зачем отрепья носишь ты?

Я дам тебе коней и слуг,

Коль угольщика бросишь ты.

— Хоть горы золота мне дай

И жемчуга отборного,

Но не уйду я, так и знай,

От угольщика черного!

Мы днем развозим уголек,

Зато порой ночною

Я заберусь в свой уголок,

Мой угольщик — со мною.

У нас любовь.

Любви — цена!

А дом наш — мир просторный.

И платит верностью сполна

Мне угольщик мой черный!

У нас любовь.

Любви — цена!

А дом наш — мир просторный.

И платит верностью сполна

Мне угольщик мой черный!

— Не знаю, як тебе звуть,

Де ти, живеш, не знаю.

— Живу скрізь — і там, і тут.

За кутником слідую.

— Ось ці ниви і ліси,

І все, чого попросиш ти,

Я дам тобі, моя краса,

Як вугільника кинеш ти.

Одягну в шовк тебе, мій друже!

Навіщо лахміття носиш ти?

Я дам тобі коней і слуг,

Як вугільника кинеш ти.

—Хоч гори золота мені дай

І перли добірного,

Але не піду я, так і знай,

Від кутника чорного!

Ми вдень розвозимо куточок,

Зате часом нічною

Я заберусь у свій куточок,

Мій кутник — зі мною.

У нас любов.

Кохання — ціна!

А будинок наш — світ просторий.

І платить вірністю сповна

Мені кутник мій чорний!

У нас любов.

Кохання — ціна!

А будинок наш — світ просторий.

І платить вірністю сповна

Мені кутник мій чорний!