Песня про Джеймса Бонда, агента 007 - Владимир Высоцкий

Себя от надоевшей славы спрятав,

В одном из их Соединенных Штатов,

В глуши и дебрях чуждых нам систем

Жил-был, известный больше, чем Иуда,

Живое порожденье Голливуда,

Артист Джеймс Бонд, шпион, агент-07.

Был этот самый парень звезда — ни дать ни взять,

Настолько популярен, что страшно рассказать.

Да шуточное ль дело?

Почти что полубог.

Известный всем Марчелло в сравненьии с ним — щенок!

Он на своей, на загородной вилле

Скрывался, чтоб его не подловили

И умирал от скуки и тоски.

А то, бывало, встретят у квартиры,

Набросятся и рвут на сувениры

Последние штаны и пиджаки.

Вот так и жил, как в клетке.

Ну, а в кино потел.

Различные разведки дурачил, как хотел.

То ходит в чьей-то шкуре, то в пепельнице спит,

А то на абажуре кого-то соблазнит.

И вот, артиста этого — Джеймс Бонда —

Товарищи из Гос- и Фильмофонда

В совместную картину к нам зовут.

Чтоб граждане его не узнавали,

Он к нам решил приехать в одеяле,

Мол, все равно на клочья разорвут.

Ну, посудите сами: на проводах в USА

Все хиппи с волосами побрили волоса,

С него сорвали свитер, отгрызли вмиг часы,

И растащили плиты прям со взлетной полосы.

И вот в Москве нисходит он по трапу,

Дает доллар носильщику на лапу

И прикрывает личность на ходу.

Вдруг кто-то шасть на «газике» к агенту

И киноленту вместо документа,

Что, мол, свои, мол, хау ду ю ду.

Огромная колонна стоит сама в себе —

Встречают чемпиона по стендовой стрельбе.

Попал во все, что было, он выстрелом с руки,

По нем бабье сходило с ума и мужики.

Довольный, что его не узнавали,

Он одеяло снял в «Национале».

Но, несмотря на личность и акцент,

Его там обозвали оборванцем,

Который притворился иностранцем

И заявил, что, дескать, он агент.

Швейцар его за ворот… Решил открыться он,

Себе від набридлої слави сховавши,

В одному з них Сполучених Штатів,

У глуші та дрях чужих нам систем

Жив-був, відомий більше, ніж Юда,

Живе породження Голлівуду,

Артист Джеймс Бонд, шпигун, агент-07.

Був цей самий хлопець зірка— ні дати ні взяти,

Настільки популярний, що страшно розповісти.

Так жартома ль справа?

Майже напівбог.

Відомий усім Марчелло в порівнянні з ним - щеня!

Він на своїй, на заміській віллі

Переховувався, щоб його не підловили

І помирав від нудьги і суми.

А то, бувало, зустрінуть біля квартири,

Накинуться і рвуть на сувеніри

Останні штани та піджаки.

Ось так і жив, як у клітині.

Ну, а в кіно потів.

Різні розвідки дурив, як хотів.

То ходить у чиєїсь шкурі, то в попільничці спить,

А то на абажурі когось спокусить.

І ось, артиста цього — Джеймс Бонда —

Товариші з Держ- та Фільмофонду

У спільну картину до нас звуть.

Щоб громадяни його не впізнавали,

Він до нами вирішив приїхати в ковдрі,

Мовляв, все одно на шматки розірвуть.

Ну, посудіть самі: на проводах у USА

Всі хіпі з волоссям поголили волосся,

З нього зірвали светр, відгризли вмить годинник,

І розтягли плити прямий зі злітної смуги.

І ось у Москві сходить він по трапу,

Дає долар носію на лапу

І прикриває особистість на ходу.

Раптом хтось шість на «газиці» до агента

І кінострічку замість документа,

Що, мовляв, свої, мовляв, хау ду¸юду.

Величезна колона стоїть сама в собі—

Зустрічають чемпіона зі стендової стрільби.

Потрапив у все, що було, він пострілом з руки,

По ньому баби сходило з розуму і чоловіки.

Задоволений, що його не впізнавали,

Він ковдру зняв у «Націоналі».

Але, незважаючи на особистість та акцент,

Його там обізвали обірванцем,

Який прикинувся іноземцем

І заявив, що, мовляв, він агент.

Швейцар його за ворота… Вирішив відкритися він,