Прости, прощай - Михаил Шуфутинский

«Прости — прощай», я покидаю зону, меня на волю гонят мусора.

А я привык, как к спальному вагону, бывает, привыкают фраера.

А я привык, как к спальному вагону, бывает, привыкают фраера.

Рецидивистов хор, уже из бывших, споет в последний раз «Вечерний звон»,

Я с радостью великой, но не броской, под утро выйду на разливы рек.

И не зека обнимется с березкой, обыкновенный вольный человек.

И не зека обнимется с березкой, обыкновенный вольный человек.

Но долго будет ныть по зоне рана, и будут сниться в клетку облака.

И не поможет женщина Светлана уснуть спокойно бывшему зека.

И не поможет женщина Светлана уснуть спокойно бывшему зека.

«Прости — прощай», я покидаю зону, а «здравствуй» я скажу тебе с утра,

Сниму я указатели с вагона, и станет зоной целая страна.

Сниму я указатели с вагона, и станет зоной целая страна.

«Пробач — прощай», я залишаю зону, мене на волю женуть сміття.

А я звик, як до спального вагону, буває, звикають фраєра.

А я звик, як до спального вагону, буває, звикають фраєра.

Рецидивістів хор, уже з колишніх, заспіває востаннє «Вечірній дзвін»,

Я з радістю великою, але не помітною, під ранок вийду на розливи річок.

І не зека обійметься з берізкою, звичайна вільна людина.

І не зека обійметься з берізкою, звичайна вільна людина.

Але довго нитиме по зоні рана, і будуть снитися в клітину хмари.

І не допоможе жінка Світлана заснути спокійно колишньому зеку.

І не допоможе жінка Світлана заснути спокійно колишньому зеку.

«Пробач — прощай», я залишаю зону, а «здоровий» я скажу тобі з ранку,

Зніму я вказівники з вагону, і стане зоною ціла країна.

Зніму я вказівники з вагону, і стане зоною ціла країна.