Comme des ètrangers - Charles Aznavour

Un peu par lâcheté, un peu par lassitude

Sur la terre brûlée de tous nos jours heureux

Un peu par vanité, un peu par habitude

De peur de rester seuls, nous vivons tous les deux

Comme des inconnus qui n’ont rien à se dire

Comme des gens pressés qui se voient par hasard

Échangeant quelques mots dans un pâle sourire

Avec rien dans le cœur et rien dans le regard

Il ne nous reste rien que regrets et remords

Rien qu’un amour déjà mort

Nous ne sommes, quoi qu’on fasse

Que deux êtres face à face

Qui vivent comme des étrangers

Mais qu’est-il advenu du couple qui s’aimait?

Nous ne le saurons jamais

Car nous restons côte à côte

En nous rejetant les fautes

Et vivons comme des étrangers

Peut-être par pudeur, peut-être par faiblesse

Nous n’abordons jamais ce problème important

Et ridiculement figés par la détresse

Espérant l’impossible, nous tuons le temps

Le temps qui sûrement nous dévore et ravage

Ce rien de pureté contenu dans nos cœurs

Et nous sommes deux fous qui, croyant être sages

Se gorgent d’un passé qui lentement se meurt

Трохи з боягузтва, трохи від втоми

На випаленій землі всіх наших щасливих днів

Трохи з марнославства, трохи за звичкою

Боячись залишитися на самоті, ми обоє живемо

Як незнайомці, які не мають що сказати один одному

Як люди, що поспішають, що випадково бачать один одного

Обміняючись кількома словами в ледь помітній посмішці

Нічого в серці і нічого не видно

Нам не залишається нічого, крім жалю та каяття

Просто кохання вже мертве

Ми не є, що б ми не робили

Ці дві істоти віч-на-віч

Які живуть, як чужі

Але що сталося з парою, яка любила один одного?

Ми ніколи не дізнаємося

Бо ми стоїмо пліч-о-пліч

Звинувачуючи себе

І жити, як чужі

Може, зі скромності, а може, із слабкості

Ми ніколи не розглядаємо це важливе питання

І смішно замерзлий у біді

Сподіваючись на неможливе, ми вбиваємо час

Час, який, безсумнівно, пожирає і спустошує нас

Це нічого чистого не міститься в наших серцях

І ми двоє божевільних, які, думаючи, що ми мудрі

Наїдаються повільно вмираючого минулого