Романс про Изю Шнеерсона - Михаил Шуфутинский

Курчавый Изя по прозванию Брунет,

Побочный сын портного дяди Бори,

Таких в природе больше не было и нет,

На зуб клянусь, век не видать мне воли!

Любитель женщин и знаток французских вин,

Блюститель уркаганского закона,

Он был прекрасен, как Иисус Наввин,

А в картах смыслил больше Соломона.

ПРИПЕВ:

Не кабаки, не карты, не зона —

Любовь сгубила Изю Шмеерзона.

Он не увидит солнышка апрельского:

Любовь сгубила мальчика еврейского.

Его ценили и каталы, и воры,

В нем был кураж и барская осанка.

Курчавый Изя дня не прожил без игры:

Он шпилил в стос, как в шашки Капабланка.

Но как-то Изя оказался на мели:

Не перла масть ему;

и жестом или знаком

Свою шикарную подружку Натали

В отчаянии Брунет поставил на кон.

ПРИПЕВ:

Но в этот вечер карты Изю подвели:

Он все вкатил влиятельному вору,

И, вся в слезах, его красотка Натали

Ушла с другим, согласно договору.

С улыбкой Изя удалился на балкон,

И грянул выстрел, словно залп Авроры…

Погибнул наш Брунет — но, слава Богу, он

Своею кровью не забрызгал шторы.

ПРИПЕВ:

Кучерявий Ізя за прозванням Брунет,

Побічний син кравця дядька Борі,

Таких у природі більше не було і немає,

На зуб клянуся, повік не бачити мені волі!

Любитель жінок і знавець французьких вин,

Охоронець уркаганського закону,

Він був прекрасний, як Ісус Наввин,

А в картах тямнув більше Соломона.

ПРИСПІВ:

Не кабаки, не карти, не зона—

Кохання занапастило Ізю Шмеєрзона.

Він не побачить сонечка квітневого:

Кохання занапастило хлопчика єврейського.

Його цінували і катали, і злодії,

У ньому був кураж і панська постава.

Кучерявий Ізя дня не прожив без гри:

Він шпилив у стос, як у шашки Капабланка.

Але якось Ізя опинився на мілині:

Не перла масть йому;

і жестом або знаком

Свою розкішну подружку Наталі

У розпачі Брунет поставив на кін.

ПРИСПІВ:

Але цього вечір карти Ізю підвели:

Він все вкотив впливовому злодії,

І, вся в сльозах, його красуня Наталі

Пішла з іншим, згідно з договором.

З посмішкою Ізя пішов на балкон,

І загримів постріл, наче залп Аврори…

Загинув наш Брунет— але, дякувати Богові, він

Своєю кров'ю не забризкав штори.

ПРИСПІВ: