Журавленок - Иосиф Кобзон

Ушло тепло с полей и стаю журавлей

Ведет вожак в заморский край зеленый.

Летит печально клин и весел лишь один,

Один какой-то журавленок несмышленый.

Он рвется вожака,

Но говорит ему вожак сурово;

Хоть та земля теплей, а Родина милей,

Милей запомни, журавленок, это слово.

А Родина милей, милей

Запомни, журавленок, это слово.

Запомни шум берез и тот крутой откос,

Где мать тебя увидела летящим.

Запомни навсегда, иначе никогда,

Дружок, не станешь журавлем ты настоящим.

Иначе никогда,

Дружок, не станешь журавлем ты настоящим.

У нас лежат снега, у нас гудит пурга

И голосов совсем не слышно птичьих.

А где-то там вдали курлычут журавли,

Они о Родине заснеженной курлычут.

Курлычут журавли,

Они о Родине своей заснеженной курлычут.

Пішло тепло з полів і зграєю журавлів

Веде ватажок у заморський край зелений.

Летить сумно клин і весел лише один,

Один якийсь журавля нерозумний.

Він рветься ватажка,

Але говорить йому ватажок суворо;

Хоч та земля тепліша, а Батьківщина миліша,

Миліш запам'ятай, журавленок, це слово.

А Батьківщина миліша, миліша

Запам'ятай, журавля, це слово.

Запам'ятай шум берез і той крутий укіс,

Де мати тебе побачила, що летить.

Запам'ятай назавжди, інакше ніколи,

Дружок, не станеш журавлем ти справжнім.

Інакше ніколи,

Дружок, не станеш журавлем ти справжнім.

У нас лежать сніги, у нас гуде пурга

І голосів зовсім не чутно пташиних.

А десь там вдалині курчать журавлі,

Вони про Батьківщину засніженої курличать.

Курличуть журавлі,

Вони про Батьківщину своєю засніженою курличать.