À ma fille - Charles Aznavour

Je sais qu’un jour viendra car la vie le commande

Ce jour que j’appréhende où tu nous quitteras

Je sais qu’un jour viendra où triste et solitaire

En soutenant ta mère et en traînant mes pas

Je rentrerai chez nous dans un «chez nous» désert

Je rentrerai chez nous où tu ne seras pas

Toi tu ne verras rien des choses de mon cœur

Tes yeux seront crevés de joie et de bonheur

Et j’aurai un rictus que tu ne connais pas

Qui semble être un sourire ému mais ne l’est pas

En taisant ma douleur à ton bras fièrement

Je guiderai tes pas quoique j’en pense ou dise

Dans le recueillement d’une paisible église

Pour aller te donner à l’homme de ton choix

Qui te dévêtira du nom qui est le nôtre

Pour t’en donner un autre que je ne connais pas

Je sais qu’un jour viendra tu atteindras cet âge

Où l’on force les cages ayant trouvé sa voie

Je sais qu’un jour viendra, l'âge t’aura fleurie

Et l’aube de ta vie ailleurs se lèvera

Et seul avec ta mère le jour comme la nuit

L'été comme l’hiver nous aurons un peu froid

Et lui qui ne sait rien du mal qu’on s’est donné

Lui qui n’aura rien fait pour mûrir tes années

Lui qui viendra voler ce dont j’ai le plus peur

Notre part de passé, notre part de bonheur

Cet étranger sans nom, sans visage

Oh !

Combien je le hais

Et pourtant s’il doit te rendre heureuse

Je n’aurai envers lui nulle pensée haineuse

Mais je lui offrirai mon cœur avec ta main

Je ferai tout cela en sachant que tu l’aimes

Simplement car je t’aime

Le jour, où il viendra

Я знаю, що настане день, бо цього вимагає життя

Цей день, якого я боюся, коли ти покинеш нас

Я знаю, що настане день, коли буде сумно і самотньо

Підтримуючи свою матір і тягнучи мої кроки

Я прийду додому в безлюдний "дім"

Я прийду додому, де тебе не буде

Ти не побачиш речей мого серця

Ваші очі будуть наповнені радістю і щастям

І я буду посміхатися, ти не знаєш

Це здається тужливою посмішкою, але це не так

Приглушивши мій біль до твоєї руки гордо

Я буду керувати вашими кроками все, що думаю чи скажу

У спогляданні мирної церкви

Піти і віддати себе чоловікові на свій вибір

Хто позбавить вас імені, яке наше

Щоб дати тобі інше, чого я не знаю

Я знаю, що колись ти досягнеш цього віку

Де ми змушуємо клітки, знайшовши свій шлях

Я знаю, що настане день, вік розквітне тебе

І світанок вашого життя в іншому місці встане

І наодинці з мамою вдень і вночі

Влітку і взимку нам буде трохи холодно

І той, хто нічого не знає про біду, яку ми зробили

Той, хто нічого не зробив, щоб дозріти твої роки

Той, хто прийде і вкраде те, чого я найбільше боюся

Наша частина минулого, наша частина щастя

Цей безіменний, безликий незнайомець

О!

як сильно я його ненавиджу

І все ж, якщо він повинен зробити вас щасливими

Я не буду мати до нього ненависних думок

Але я віддам їй своє серце з твоєю рукою

Я зроблю все це, знаючи, що ти її любиш

Просто тому, що я люблю тебе

День, коли він прийде