Художник - Шмели

Молчание седое тишины срезая,

В холодном воздухе пылая,

Несли звон надтреснутый колокола,

И от ударов с шумом поднимались,

Клокочущие стаи воронья…

Бурлит и пенится холодная весна,

Вздымая бурю страсти и азарта,

И тонет в глубине озёр души тоска,

Всё вновь рождается в театре марта…

Художника, творящего,

На мёртвой чистоте холста,

Художник сам сатана,

Сатана, сатана…

Из ржавых луж вновь улыбается светило,

Костров весенних дым священное кадило,

Играет свою роль царица терпеливо,

От зимнего очнувшись сна,

Торжественную мессу правит сатана…

Бурлит и пенится холодная весна,

Вздымая бурю страсти и азарта,

И тонет в глубине озёр души тоска,

Всё вновь рождается в театре марта…

Художника, творящего,

На мёртвой чистоте холста,

Художник сам сатана,

Сатана, сатана…

Художника, летящего,

По мёртвой чистоте холста,

Художника, творящего,

На мёртвой чистоте холста,

Художник сам сатана,

Сатана, сатана…

Мовчання сиве тиші зрізаючи,

У холодному повітрі палаюча,

Несли дзвін надтріснутий дзвони,

І від ударів із шумом піднімалися,

Клокотливі зграї вороння…

Вирує і піниться холодна весна,

Здіймаючи бурю пристрасті і азарту,

І тоне в глибині озер душі туга,

Все знову народжується в театрі березня...

Художника, що творить,

На мертвій чистоті полотна,

Художник сам сатана,

Сатана, сатана...

Із іржавих калюж знову посміхається світило,

Кострів весняних дим священне кадило,

Грає свою роль цариця терпляче,

Від зимового прокинувшись сну,

Урочисту месу править сатана.

Вирує і піниться холодна весна,

Здіймаючи бурю пристрасті і азарту,

І тоне в глибині озер душі туга,

Все знову народжується в театрі березня...

Художника, що творить,

На мертвій чистоті полотна,

Художник сам сатана,

Сатана, сатана...

Художника, що летить,

За мертвою чистотою полотна,

Художника, що творить,

На мертвій чистоті полотна,

Художник сам сатана,

Сатана, сатана...