Hotel zur langen Dämmerung - Hannes Wader

An tausend Meilen hast du heut' schon hinter dich gebracht

Es ist spät, du suchst und findest eine Bleibe für die Nacht

Von alldem, was du schon geseh’n und nicht begriffen hast

Bist du todmüde, sehnst dich nur nach einer langen Rast

Dies' Hotel, die trübe Funzel in dem engen Korridor

Kommen dir, als du dich umsiehst, schon nicht ganz geheuer vor

Und dann weißt du es genau, als du die Zimmertür aufschließt

Dass du vor langer Zeit schon einmal hier gewesen bist

Schlaf nicht ein im Hotel zur langen Dämmerung, bleib wach

Denn der Atem toter Seelen staut sich unter diesem Dach

Und frisst sich, wenn du schläfst, so tief in Hirn und Lungen fest

Dass du dieses Haus nur sterbend, oder tot wieder verlässt

Und du sitzt und wachst und wartest, doch die Zeit will nicht vergeh’n

Und dir ist, als könntest du auf einmal durch die Wände seh’n

Siehst ein Zimmer, so wie deins und ein Junge kommt herein

Du erschrickst und meinst, du selber könntest dieser Junge sein:

Große Füße, große Augen, von zu Hause durchgebrannt

Haar und Hosen viel zu kurz, wie es noch Brauch ist auf dem Land

Alles liebend ohne Furcht, was neu und fremd ist um ihn her

Und du fragst dich, ob du je so jung gewesen bist wie der

Schlaf nicht ein im Hotel zur langen Dämmerung, bleib wach

Denn der Atem toter Seelen staut sich unter diesem Dach

Und frisst sich, wenn du schläfst, so tief in Hirn und Lungen fest

Dass du dieses Haus nur sterbend, oder tot wieder verlässt

In dem Raum gleich nebenan siehst du dich als alten Mann

Einsam und verbittert, krank und ohne einen Zahn

Und der wackelt mit dem Schädel, hält die Bibel auf den Knien

Seine dürren Spinnenfinger blättern aufgeregt darin

Ganze Sätze streicht er aus mit seinem Rotstift in der Hand

Und schreibt dafür, böse flüsternd, wilde Flüche an den Rand

Und schon bluten seine Finger, zucken weiter wie im Krampf —

Du gibst ihm noch eine Stunde, und dann endet dieser Kampf

Ja, schlaf nicht ein im Hotel zur langen Dämmerung, bleib wach

Denn der Atem toter Seelen staut sich unter diesem Dach

Und frisst sich, wenn du schläfst, so tief in Hirn und Lungen fest

Dass du dieses Haus nur sterbend, oder tot wieder verlässt

Auch der Junge schläft noch nicht, nimmt sein Instrument und spielt

Dazu schreibt er etwas auf, bringt in Reime, was er fühlt

Falsche Töne, schlechte Verse — es ist gleich wie gut er’s macht

Denn nur schreibend, spielend, singend übersteht er diese Nacht

Das macht durstig, und er dreht an dem Wasserhahn, der spritzt

Etwas aus, was nach dem riecht, was ein Sterbender ausschwitzt

Und du wünschst dir, dass er statt zu trinken in das Becken schifft

Und er tut’s und bleibt für diesmal noch verschont von diesem Gift

Doch schlaf nicht ein im Hotel zur langen Dämmerung, bleib wach

Denn der Atem toter Seelen staut sich unter diesem Dach

Und frisst sich, wenn du schläfst, so tief in Hirn und Lungen fest

Dass du dieses Haus nur sterbend, oder tot wieder verlässt

Deine Uhr zeigt erst auf drei, sie blieb schon vor Stunden steh’n

Sie schläft den langen Schlaf und wird nie mehr wieder geh’n

Es wird Morgen, Junge, nimm jetzt deine Brocken, du musst fort

Da ist ein Park mit einem Brunnen, trink und wasch dich dort

Du wirst doch noch And’re finden, die sind auch so jung wie du

Die erklären dir die Welt, höre ihnen ruhig zu

Dann wirst du weiterzieh’n, viel seh’n, doch das Wenigste versteh’n

Und nach Jahren vielleicht nochmal über diese Schwelle geh’n

Dann schlaf nicht ein im Hotel zur langen Dämmerung, bleib wach

Denn der Atem toter Seelen staut sich unter diesem Dach

Und frisst sich, wenn du schläfst, so tief in Hirn und Lungen fest

Dass du dieses Haus nur sterbend, oder tot wieder verlässt

Сьогодні ти вже подолав тисячу миль

Вже пізно, шукаєш і знаходиш, де переночувати

З усього, що ви вже побачили і не зрозуміли

Якщо ви смертельно втомилися, ви просто прагнете довго відпочити

Це готель, тьмяне сяйво у вузькому коридорі

Коли озирнешся навколо, то почуваєшся не дуже комфортно

І тоді ви точно знаєте, коли відчиняєте двері

Що ти був тут давно

Не засинайте в готелі в довгі сутінки, не спите

Бо під цим дахом застоюється подих мертвих душ

І в’їдає себе так глибоко в ваш мозок і легені, коли ви спите

Щоб ви залишили цей дім лише вмираючим або мертвим

А ти сидиш, дивишся і чекаєш, а час не хоче минати

І ти відчуваєш, ніби ти раптом побачиш крізь стіни

Ви бачите таку кімнату, як ваша, і входить хлопчик

Ти лякаєшся і думаєш, що міг би бути цим хлопчиком:

Великі ноги, великі очі, втекли з дому

Волосся і штани занадто короткі, як це все ще прийнято в країні

Любити без страху все нове і дивне навколо

І ти думаєш, чи був ти колись таким молодим, як він

Не засинайте в готелі в довгі сутінки, не спите

Бо під цим дахом застоюється подих мертвих душ

І в’їдає себе так глибоко в ваш мозок і легені, коли ви спите

Щоб ви залишили цей дім лише вмираючим або мертвим

У сусідній кімнаті ти бачиш себе старим

Самотній і гіркий, хворий і без зуба

І він хитає головою, тримаючи Біблію на колінах

Його худі пальці-павуки схвильовано гортають його

Він перекреслює цілі речення своїм червоним олівцем у руці

І пише дикі прокльони на полях, шепочучи зло

А вже його пальці кровоточать, продовжують смикатися, як у судомі —

Ви даєте йому ще годину, а потім ця боротьба закінчується

Так, не засинайте в готелі в довгі сутінки, не спите

Бо під цим дахом застоюється подих мертвих душ

І в’їдає себе так глибоко в ваш мозок і легені, коли ви спите

Щоб ви залишили цей дім лише вмираючим або мертвим

Хлопчик теж не спить, бере свій інструмент і грає

Для цього він щось записує, вкладає в риму те, що відчуває

Неправильні ноти, погані куплети — не важливо, наскільки добре він це робить

Бо він виживає цю ніч лише тим, що пише, грає, співає

Це викликає спрагу, і він повертає кран, який хлюпає

Щось, що пахне тим, що вмирає потіє

І ти хочеш, щоб він замість того, щоб пити, плавав у басейні

І він це робить і поки позбавлений цієї отрути

Але не засинайте в готелі під час довгих сутінків, не спите

Бо під цим дахом застоюється подих мертвих душ

І в’їдає себе так глибоко в ваш мозок і легені, коли ви спите

Щоб ви залишили цей дім лише вмираючим або мертвим

Ваш годинник показує лише три, він зупинився години тому

Вона спить довгим сном і більше ніколи не піде

Настав ранок, хлопче, бери свої шматки, тобі треба йти

Є парк з фонтаном, там пий і мийся

Ви все одно знайдете інших таких же молодих, як ви

Вони пояснюють вам світ, вислухайте їх спокійно

Тоді ти підеш далі, багато побачиш, але дуже мало зрозумієш

І через роки, можливо, знову переступити цей поріг

Тоді не засинайте в готелі під час довгих сутінків, не спите

Бо під цим дахом застоюється подих мертвих душ

І в’їдає себе так глибоко в ваш мозок і легені, коли ви спите

Щоб ви залишили цей дім лише вмираючим або мертвим