Стать Севера - Алиса

Где по земле, белым саваном стелется небо,

Где до огня, километры нехоженых троп,

Я проходил, оставляя апокрифам небыль,

Боль рваных струн да сумятицу брошенных строф.

Как взнуздала Русь рукавами рек, кочевой восток в седлах запада.

В поводу вела по распадам снег смуту остужать солнцем за полночь.

Припев:

В синь Онеги да Ладоги,

В мед брусники да клевера,

В радость ливня и радуги

Крестит мир стать Севера.

Как собирать все, что было рассеяно смутой?

Как донести, если каждый себе голова?

Мне повезло видеть вечность за каждой минутой.

Жить до поры, свою кровь, обращая в слова.

О родной земле, о разбитых лбах, о тропе наверх словом за слово.

Подними меня к небу на руках, упокой звезду несуразную.

Припев:

В синь Онеги да Ладоги,

В мед брусники да клевера,

В радость ливня и радуги

Крестит мир стать Севера.

В синь Онеги да Ладоги,

В мед брусники да клевера,

В радость ливня и радуги

Крестит мир стать Севера.

Стать Севера.

Стать Севера.

Стать Севера.

Де по землі, білим саваном стелиться небо,

Де до вогню, кілометри нехожених стежок,

Я проходив, залишаючи апокрифам небиль,

Біль рваних струн і сум'яття кинутих строф.

Як свербіла Русь рукавами рік, кочовий схід у сідлах заходу.

З приводу вела з розпадів сніг смуту остуджувати сонцем за північ.

Приспів:

У Синь Онєги так Ладоги,

У мед брусниці та конюшини,

У радість зливи і веселки

Хрестить світ стати Півночі.

Як збирати все, що було розсіяне смутою?

Як донести, якщо кожен собі голова?

Мені пощастило бачити вічність за кожну хвилину.

Жити до пори, свою кров, звертаючи до слова.

Про рідну землю, про розбиті лоби, про стежку вгору словом за слово.

Підніми мене до неба на руках, упокій зірку безглузду.

Приспів:

У Синь Онєги так Ладоги,

У мед брусниці та конюшини,

У радість зливи і веселки

Хрестить світ стати Півночі.

У Синь Онєги так Ладоги,

У мед брусниці та конюшини,

У радість зливи і веселки

Хрестить світ стати Півночі.

Стати Півночі.

Стати Півночі.

Стати Півночі.