L' amour et la guerre - Charles Aznavour

Pourquoi donc irais-je encore à la guerre

Après ce que j’ai vu, avec ce que je sais?

Où sont-ils à présent les héros de naguère?

Ils sont allés trop loin chercher la vérité

Quel que soit le printemps, les cigognes reviennent

Que de fois, le cœur gros, je les ai vues passer

Elles berçaient pour moi des rêveries anciennes

Illusions d’un enfant dont il n’est rien resté

Toutes les fleurs sont mortes aux fusils de nos pères

Bleuets, coquelicots, d’un jardin dévasté

J’ai compris maintenant ce qu’il me reste à faire

Ne comptez pas sur moi, si vous recommencez

Tout ce que l’on apprend dans le regard des femmes

Ni le feu, ni le fer n’y pourront jamais rien

Car l’amour — et lui seul — survit parmi les flammes

Je ferai ce qu’il faut pour défendre le mien

Pourquoi donc irais-je offrir ma jeunesse

Alors que le bonheur est peut-être à deux pas?

Je suis là pour t’aimer, je veux t’aimer sans cesse

Afin que le soleil se lève sur nos pas

Навіщо мені знову йти на війну

Після того, що я побачив, з тим, що я знаю?

Де тепер герої давнини?

Вони зайшли занадто далеко, щоб шукати істину

Яка б не була весна, лелеки повертаються

Скільки разів із тяжким серцем я бачив, як вони проходили

Вони ховали для мене давні мрії

Ілюзії дитини, від якої нічого не залишилося

Усі квіти загинули від зброї наших батьків

Чорниця, мак, із спустошеного саду

Тепер я розумію, що мені робити

Не розраховуйте на мене, якщо почнете знову

Все, чого ти дізнаєшся з очей жінок

Ні вогонь, ні залізо нічого з цим не вдіють

Бо любов — і лише любов — виживає серед полум’я

Я зроблю все необхідне, щоб захистити своє

Навіщо мені пропонувати свою молодість

Коли щастя може бути не за горами?

Я тут, щоб любити тебе, я хочу любити тебе вічно

Щоб сонце сходило на наших сходах