Les Caraibes - Charles Aznavour

Connaissiez-vous, voilà vingt ans

Ce vieux forban de Jonathan

Qui bourlinguait par tous les temps

Aux quatre coins des Caraïbes

Il vient de rentrer de là-bas

Après bien des hauts et des bas

Pour ouvrir un café tabac

Qu’il a nommé les Caraïbes

C’est ce bistrot aux vitres sales

Qui sera sa dernière escale

C’est là qu’il a posé un sac

Juste au coin de la rue du Bac

La rue du Bac

Bien installé à son comptoir

Quand il y va de son histoire

Il fait rêver son auditoire

Un petit cercle de poivrots notoires

Il parle et vous fermez les yeux

Comme aveuglé par tout ce bleu

Ce poudroiement d’or et de feu

Qu’est le soleil des Caraïbes

Il a souffert tout les climats

Crevé de fièvre à Panama

Il a vu les derniers trois-mâts

Cingler au vent des Caraïbes

Avec un charme incomparable

Un talent de compteur Arabe

Il dit le chant des boucaniers

Grimpants pieds nus dans le huniers

Dans les huniers

Puis il s’endort dans son hamac

Bercé par le chant du ressac

Car après cinq ou six cognacs

Les cocotiers sont dans la rue du Bac

Tant que les clochards du quartier

Auront plaisir à l'écouter

Autant que lui à raconter

Il parlera des Caraïbes

Car c’est ainsi qu’il est heureux

Il sait se contenter de peu

Et vit dans son café miteux

Comme il vivait au Caraïbes

Un e opulente mulâtresse

Lui sert de bonne et de maîtresse

Et lui a donné six loupiots

De toutes les couleurs de peaux

Avant de tomber ivre mort

Il montre au loin les feux du port

Il est toujours seul maître à bord

Et son bistrot c’est son île au trésor

Connaissiez-vous, voilà vingt ans

Ce vieux forban de Jonathan

Qui bourlinguait par tous les temps

Aux quatre coins des Caraïbes

Il vient de rentrer de là-bas

Après bien des hauts et des bas

Pour ouvrir un café tabac

Qu’il a nommé les Caraïbes

Чи знаєте ви, двадцять років тому

Той старий негідник Джонатан

Хто блукав у будь-яку погоду

Навколо Карибського басейну

Він щойно повернувся звідти

Після багатьох злетів і падінь

Відкрити тютюнове кафе

Яку він назвав Карибським морем

Це те бістро з брудними вікнами

Хто буде його останньою зупинкою

Ось куди він поклав сумку

За рогом від Rue du Bac

Rue du Bac

Добре сидів за його стійкою

Коли справа доходить до його історії

Він змушує свою аудиторію мріяти

Невелике коло горезвісних п’яниць

Він говорить, а ти закриваєш очі

Ніби засліплений усім тим синім

Це присипання золота і вогню

Що таке Карибське сонце

Він пережив усі кліматичні умови

Лихоманка в Панамі

Він бачив останній тримайстер

Завзяття на вітрі Карибського моря

З незрівнянним шармом

Талановитий арабський метр

Каже пісню буканерів

Босоніж альпіністів у парус

У верхівках

Потім він засинає у своєму гамаку

Заколисаний піснею прибою

Бо через п’ять-шість коньяків

Кокосові пальми знаходяться на вулиці дю Бак

Поки околиці бомжі

Буду із задоволенням це послухати

Скільки йому розповісти

Він розповість про Кариби

Тому що він щасливий

Він вміє задовольнятися малим

І живе в своєму занедбаному кафе

Як він жив на Карибах

Розкішна дівчина-мулат

Служить їй покоївкою і господинею

І подарував йому шість вовків

Усіх кольорів шкіри

Перш ніж я впаду п'яним

Він показує гавані вдалині

Він досі єдиний майстер на борту

А його бістро – це його острів скарбів

Чи знаєте ви, двадцять років тому

Той старий негідник Джонатан

Хто блукав у будь-яку погоду

Навколо Карибського басейну

Він щойно повернувся звідти

Після багатьох злетів і падінь

Відкрити тютюнове кафе

Яку він назвав Карибським морем