Ностальгическая - Жанна Бичевская

Заунывные песни летели

В край березовой русской тоски,

Где над детством моим отзвенели

Петербургских гимназий звонки.

Где над детством моим отзвенели

Петербургских гимназий звонки.

Под кипящий янтарь оркестрантов,

Под могучее наше «Ура!»

Не меня ль государь-император

Из кадетов возвел в юнкера?

В синем небе литавры гремели

И чеканила поступь война.

И не мне ли глаза голубели

И махала рука из окна?

Мчались годы в простреленных верстах

По друзьям, не вернувшимся в ряд,

Что застыли в серебрянных росах

За Отечество и за царя.

Не меня ли вчера обнимали

Долгожданные руки — и вот,

Не меня ли в чека разменяли

Под шумок в восемнадцатый год?

Не меня ли в чека разменяли

Под шумок в восемнадцатый год?

Тужливі пісні летіли

В край березової російської туги,

Де над дитинством моїм віддзвеніли

Петербурзьких гімназій дзвінки

Де над дитинством моїм віддзвеніли

Петербурзьких гімназій дзвінки

Під киплячий бурштин оркестрантів,

Під могутнє наше "Ура!"

Не меня ль государ-імператор

Із кадетів звів у юнкера?

У синьому небі літаври гриміли

І чеканила ходу війна.

І не мне ли очі голубіли

І махала рука з окна?

Мчали роки в прострілених верстах

По друзям, які не повернулися в ряд,

Що застигли в срібних росах

За Батьківщину і за царя.

Не мене вчора обіймали

Довгоочікувані руки — і ось,

Не мені ли в чека розміняли

Під шумок у вісімнадцятий рік?

Не мені ли в чека розміняли

Під шумок у вісімнадцятий рік?