Мы скорбим по России - Жанна Бичевская

Мы богаты лишь тем, что в России родились.

Только это у нас никому не отнять.

Мы всегда и везде русским флагом гордились

И забывшим про Родину нас не понять.

Наше сердце не там, где покой и достаток,

Если это вдали от российских полей.

Мы бы отдали все, чтобы жизни остаток

Провести среди праведных русских людей.

Наш размах и простор невозможно измерить,

Нашу удаль и бунт тяжело укротить.

Чтоб любовь испытать, ее нужно проверить

Расставаньем и горем ее освятить.

Одного за другим нас несчастья косили,

Мы терялись и гибли в чужой стороне.

Мы скорбим бесконечно, скорбим по России —

Безвозвратно ушедшей великой стране.

Музыкант в аксельбантах нам песню выводит,

Что знакома душе с гимназических дней.

Наше солнце над миром пускай не заходит,

Может луч попадет и России моей.

Наше сердце не там, где покой и достаток,

Если это вдали от российских полей.

Мы скорбим бесконечно, скорбим по России —

Безвозвратно ушедшей великой стране.

Ми багаті лише тим, що в Росії народилися.

Тільки це у нас нікому не відібрати.

Ми завжди і всюди російським прапором пишалися

І забутим про Батьківщину нас не зрозуміти.

Наше серце не там, де спокій і достаток,

Якщо це далеко від російських полів.

Ми віддали все, щоб життя залишок

Провести серед праведних росіян.

Наш розмах і простір неможливо виміряти,

Нашу молодецтво і бунт важко приборкати.

Щоб любов випробувати, її потрібно перевірити

Розлученням і горем її освятити.

Одного за другим нас нещастя косили,

Ми губилися і загинули в чужій стороні.

Ми скорботимо нескінченно, скорботимо по Росії —

Великої країні, що безповоротно пішла.

Музикант в аксельбантах нам пісню виводить,

Що знайома душі з гімназичних днів.

Наше сонце над світом нехай не заходить,

Може промінь потрапить і Росії моєї.

Наше серце не там, де спокій і достаток,

Якщо це далеко від російських полів.

Ми скорботимо нескінченно, скорботимо по Росії —

Великої країні, що безповоротно пішла.