Колокол - Жанна Бичевская

Колокол грянул, и медные звуки

Полные скорби, рыданий и муки,

Льются в кровавую даль,

В даль, где пылает отчизна святая,

В даль, где под игом от края до края,

Стонут нужда и печаль.

Зычно рыдает металл благородный,

Честь пробуждая в стихии народной,

Песней призывной своей

Слышишь ли, Русь, эти вещие звоны,

Эти предсмертные русские стоны,

Вопли казнимых людей?

Встань!

Поднимись величаво и грозно,

Сбрось с себя цепи, покуда не поздно,

Двери острогов открой.

И, обновленная в муках неволи,

Выйди навстречу сознательной воли,

С чистой воскресшей душой.

(на стихи Сергея БЕХТЕЕВА, 1921)

Дзвін гримнув, і мідні звуки

Повні скорботи, ридання і муки,

Лють у криваву далечінь,

В далечінь, де палає батьківщина свята,

В далечінь, де під ярмом від краю до краю,

Стогнуть нужда і печаль.

Зазвичай ридає метал благородний,

Честь пробуджуючи в стихії народної,

Піснею призовною своєю

Чуєш, чи, Русь, ці віщі дзвони,

Ці передсмертні російські стогін,

Зойки страчених людей?

Устань!

Піднімися величаво і грізно,

Скинь із себе ланцюга, поки не пізно,

Двері острогів відчини.

І, оновлена ​​в муках неволі,

Вийди назустріч свідомій волі,

З чистою воскреслою душею.

(на вірші Сергія БЕХТЄЄВА, 1921)