Дивеево - Жанна Бичевская

Посреди равнин стоит

Русское селенье

Здесь монахов умилит

Матерь «УМИЛЕНЬЕ»

Служба день и ночь идет,

Встанешь часов за шесть

И тот час с души спадет

Неземная тяжесть.

По утрам плывет туман

Скозь леса Велики

Православных христиан

Как иноны-лики.

Вся земля уже сдалась:

Вот-вот загорится,

В монастырских стенах всласть

Плакать и молиться.

ПРИПЕВ:

А кругом все Ангелы,

Иже херувимы

Свет родимой стороны,

Отче Серафиме.

Я стою погибший тут

Со своим народом,

Взяв хоругвии пройдут

Сестры крестным ходом.

Брошу деньги на поднос,

Все от слез искрится,

Прошепчу себе под нос:

«Радуйся, Царице».

Исповедники молчат:

Все в тревоге сильней.

Бесноватые кричат

И визжат как свиньи.

Все кто был вчера чужим

Стали нынче братья,

Причастившись, мы спешим

Целовать Распятье.

ПРИПЕВ.

Помяну родимых там,

Благо нет тумана.

Богу свечку передам

За отца Романа.

Бью поклоны сотни раз —

До изнеможенья,

Чтоб Господь отсрочил час

Нашего сожженья.

ПРИПЕВ.

Серед рівнин стоїть

Російське селище

Тут ченців розчулив

Мати «УМІЛЕННЯ»

Служба день і ніч іде,

Станеш годин за шість

І той час з душі спаде

Неземний тягар.

Вранці пливе туман

Скізь лісу Великі

Православних християн

Як інони-лики.

Вся земля вже здалася:

Ось-ось загориться,

У монастирських стінах досхочу

Плакати і молитися.

ПРИСПІВ:

А навколо всі Ангели,

Іже херувими

Світло рідної сторони,

Отче Серафимі.

Я стою загиблий тут

Зі своїм народом,

Взявши хоругви пройдуть

Сестри хресною ходою.

Кину гроші на піднос,

Все від сльоз іскриться,

Прошепчу собі під ніс:

«Радуйся, Царице».

Сповідники мовчать:

Все в тривозі сильніше.

Біснуваті кричать

І вивищать як свині.

Усі хто був учора чужим

Стали нині брати,

Причастившись, ми поспішаємо

Цілувати Розп'яття.

ПРИСПІВ.

Згадаю родимих ​​там,

На благо немає туману.

Богу свічку передам

За батька Романа.

Б'ю поклони сотні разів—

До знемоги,

Щоб Господь відстрочив годину

Нашого спалення.

ПРИСПІВ.