Зеро - Zero People, Анна Пингина

Странно с рваной раной

Жить и знать, что больно будет постоянно

Где тонко, там и рвётся.

Дорого дорога обойдётся

Налей мне мою печаль беспечный мой брат февраль

Мы ли это были человечки в царстве из песка и пыли

В клочья обесточен, расскажи мне с кем я буду этой ночью

И даже немного жаль беспечный мой брат — февраль

Сквозь провода тонкие с неба снег

Выпусти сам больное по земле

И потекут красные ручейки

Реки полупрозрачные тонкие рученьки

Не называй маленькой, не растил

Знать бы на что важное хватит сил

Перекрести набело через свет

Рана твоя заживёт только растает снег

Зеро — это пароль

На часах у Бога вечно будет ноль

Дивно з рваною раною

Жити та знати, що боляче буде постійно

Де тонко, там і рветься.

Дорого дорога обійдеться

Налий мені мій смуток безтурботний мій брат лютий

Чи ми це були чоловічки в царстві з піску та пилу

На шматки знеструмлений, розкажи мені з ким я буду цієї ночі

І навіть трохи шкода мій безтурботний брат — лютий

Крізь дроти тонкі з неба сніг

Випусти сам хворе по землі

І потечуть червоні струмки

Річки напівпрозорі тонкі рученята

Не називай маленькою, не вирощував

Знати б на що важливе вистачить сил

Перехрести набіло через світло

Рана твоя загоїться тільки розтане сніг

Зеро - це пароль

На годиннику у Бога вічно буде нуль