Храм - Zero People

Гвоздь, вбитый в стену вечности, и это я

Маленький комок того, что не сбылось

В море страхов и надежд упавшая

Моя злость

Пробитая сталь

Изрешечённая любовью

А мог бы стать

Сверхчеловеком на поле боя

А мог бы летать

Спасая направо и налево

Если бы знать

Зачем это делать.

Храм, мой каркас, хранящий душу в мире злом

Почему-то с каждым днем трещит по швам

Если жизнь твоя проходит под дождем

Значит дождь – ты сам

Пробитая сталь

Изрешечённая любовью

А мог бы стать

Сверхчеловеком на поле боя

А мог бы летать

Спасая направо и налево

Если бы знать

Зачем это всё

Но недавно мне открылось

Если бить себя не сильно

Выбирая граблям новый маршрут

Не нестись спасать средь ночи

Не общаться с кем не хочешь

И ходить только туда, где ждут

Не кричать, не бить копытом,

Не стучать, если открыто

Не писать, когда нет больше сил

Если пить, не напиваясь

И летать, не разбиваясь

То в конце поймёшь, что ты и не жил

Цвях, убитий у стіну вічності, і це я

Маленька грудка того, що не справдилося

У морі страхів і надій впала

Моя агресія

Пробита сталь

Вирішена любов'ю

А міг би стати

Надлюдиною на полі бою

А міг би літати

Рятуючи праворуч і ліворуч

Якби знати

Навіщо це робити.

Храм, мій каркас, що зберігає душу у світі злом

Чомусь з кожним днем ​​тріщить по швах

Якщо життя твоє проходить під дощем

Значить, дощ - ти сам

Пробита сталь

Вирішена любов'ю

А міг би стати

Надлюдиною на полі бою

А міг би літати

Рятуючи праворуч і ліворуч

Якби знати

Навіщо це все

Але нещодавно мені відкрилося

Якщо бити себе не сильно

Вибираючи граблям новий маршрут

Не мчати рятувати серед ночі

Не спілкуватися з ким не хочеш

І ходити тільки туди, де чекають

Не кричати, не бити копитом,

Не стукати, якщо відкрито

Не писати, коли немає більше сил

Якщо пити, не напиваючись

І літати, не розбиваючись

То в кінці зрозумієш, що ти й не жив