Стена - Zero People

Скажи, каково это - жить, когда твоя любовь

Такая огромная и больше, чем весна?

Так удивлённо глядит на этот мир,

Не понимая, зачем она нужна.

Вот моя стена, а там за стеной

Реки, города, весь шар земной,

Но выше чем она небо надо мной,

И лестница туда - это путь мой.

Так много прыти в тех, кто верит в правду зла.

Им все открыто, и дороги не в грязи.

А что же мне делать, я хочу узнать,

Кто я такой и как себя простить?

Вот моя стена, а там за стеной

Реки, города, весь шар земной,

Но выше чем она небо надо мной,

И лестница туда - это путь мой.

Боль, тоска и вот это всё,

И страх уже твоё лицо.

Впотьмах дна не разглядеть, сгореть.

Вот бы понять людей - так проще их спасать.

Вот бы понять как можно просто жить вдвоём.

И научиться не отводить глаза

От глаз человека, что в зеркале моём

Вот моя стена, а там за стеной

Реки, города, весь шар земной,

Но выше чем она небо надо мной,

И лестница туда - это путь мой.

Скажи, як це - жити, коли твоє кохання

Така величезна і більша, ніж весна?

Так здивовано дивиться на цей світ,

Не розуміючи, навіщо вона потрібна.

Ось моя стіна, а там за стіною

Річки, міста, вся земна куля,

Але вище ніж вона небо наді мною,

І сходи туди – це шлях мій.

Так багато прудкості в тих, хто вірить у правду зла.

Їм все відкрито і дороги не в бруді.

А що ж мені робити, я хочу дізнатися,

Хто я такий і як пробачити?

Ось моя стіна, а там за стіною

Річки, міста, вся земна куля,

Але вище ніж вона небо наді мною,

І сходи туди – це шлях мій.

Біль, туга і ось це все,

І страх уже твоє обличчя.

В темряві дна не розгледіти, згоріти.

От би зрозуміти людей – так простіше їх рятувати.

Ото б зрозуміти як можна просто жити вдвох.

І навчитися не відводити очі

Від очей людини, що в моєму дзеркалі

Ось моя стіна, а там за стіною

Річки, міста, вся земна куля,

Але вище ніж вона небо наді мною,

І сходи туди – це шлях мій.