Реченька - Анна Пингина

У реки у реченьки память строгая,

Тростником укрытая, ивами крещенная,

Я водой твоею не могу напиться,

Зачерпну рукою, станет кровью литься…

От душа-дороженьки валят ноженьки,

Сколько ей ни виться — не закончиться,

Мне бы не пуститься в край далекий,

Да камешки ее ко мне жестоки.

В небе солнышко красно да небо ясно,

Куда ж ты, речка, течешь,

В небе солнышко красно да небо ясно,

Куда, дорожка, ведешь?

Опустились рученьки, глазки прячешь ты,

Солнышко горошиной с горки катится,

Полечу за солнышком черной ласточкой,

За тобою, маленький.

Прости, мамочка!

Все забыто, прожито, запорошено,

Белым снегом заметет прошлое.

К осоке головой у речки склонишься,

И на небо посмотри, не воротишься…

Будет солнышко красно да небо ясно,

Куда ж ты, речка, течешь,

Будет солнышко красно да небо ясно,

Куда, дорожка, ведешь?

У річки у річки пам'ять строга,

Тростником укрита, вербами хрещена,

Я водою твоєю не можу напитися,

Зачерпну рукою, стане кров'ю литися.

Від душа-доріженьки валять ножачки,

Скільки їй ні витися — не закінчитися,

Мені би не пуститися в край далекий,

Так камінчики її до мені жорстокі.

У небі сонечко червоно так небо ясно,

Куди ж ти, річко, течеш,

У небі сонечко червоно так небо ясно,

Куди, доріжко, ведеш?

Опустилися рученята, очі ховаєш ти,

Сонечко горошиною з гірки котиться,

Полечу за сонечком чорною ластівкою,

За тобою, маленький.

Вибач, матусю!

Все забуте, прожите, запорошене,

Білим снігом помітить минуле.

До осоки головою біля річки схилишся,

І на небо подивися, не повернешся...

Буде сонечко червоне і небо ясно,

Куди ж ти, річко, течеш,

Буде сонечко червоне і небо ясно,

Куди, доріжко, ведеш?