На безымянной высоте - Юрий Гуляев, Юрий Силантьев, Вениамин Ефимович Баснер

Дымилась роща под горою,

И вместе с ней горел закат...

Нас оставалось только трое

Из восемнадцати ребят.

Как много их, друзей хороших,

Лежать осталось в темноте -

У незнакомого поселка,

На безымянной высоте.

Светилась, падая, ракета,

Как догоревшая звезда...

Кто хоть однажды видел это,

Тот не забудет никогда.

Он не забудет, не забудет

Атаки яростные те -

У незнакомого поселка,

На безымянной высоте.

Над нами "мессеры" кружили,

И было видно, словно днем...

Но только крепче мы дружили

Под перекрестным артогнем.

И как бы трудно ни бывало,

Ты верен был своей мечте -

У незнакомого поселка,

На безымянной высоте.

Мне часто снятся все ребята,

Друзья моих военных дней,

Землянка наша в три наката,

Сосна сгоревшая над ней.

Как будто вновь я вместе с ними

Стою на огненной черте -

У незнакомого поселка,

На безымянной высоте.

Димився гай під горою,

І разом з нею горів захід сонця...

Нас залишалося лише троє

Із вісімнадцяти хлопців.

Як багато їх, друзів добрих,

Лежати залишилось у темряві -

У незнайомого селища,

На безіменній висоті.

Світилася, падаючи, ракета,

Як догоріла зірка...

Хто хоч одного разу бачив це,

Той ніколи не забуде.

Він не забуде, не забуде

Атаки люті ті -

У незнайомого селища,

На безіменній висоті.

Над нами "месери" кружляли,

І було видно, наче вдень...

Але тільки міцніше ми товаришували

Під перехресним артогнем.

І як би важко не бувало,

Ти вірний був своїй мрії

У незнайомого селища,

На безіменній висоті.

Мені часто сняться всі хлопці,

Друзі моїх військових днів

Землянка наша в три накати,

Сосна, що згоріла над нею.

Ніби знову я разом із ними

Стою на вогняній межі -

У незнайомого селища,

На безіменній висоті.