Гляжу в озера синие - Екатерина Шаврина, Юрий Силантьев, Эстрадно-симфонический оркестр Всесоюзного радио и Центрального телевидения

Гляжу в озёра синие,

В полях ромашки рву,

Зову тебя Россиею,

Единственной зову.

Спроси, переспроси меня —

Милее нет земли.

Меня здесь русским именем

Когда-то нарекли.

Гляжу в озёра синие,

В полях ромашки рву,

Зову тебя Россиею,

Единственной зову.

Не знаю счастья большего,

Чем жить одной судьбой:

Грустить с тобой, земля моя

И праздновать с тобой.

Красу твою не старили

Ни годы, ни беда,

Иванами да Марьями

Гордилась ты всегда.

Не все вернулись соколы —

Кто жив, а кто убит…

Но слава их высокая

Тебе принадлежит.

Красу твою не старили

Ни годы, ни беда,

Иванами да Марьями

Гордилась ты всегда.

Не знаю счастья большего,

Чем жить одной судьбой:

Грустить с тобой, земля моя

И праздновать с тобой.

Дивлюся в озера сині,

У полях ромашки рву,

Кличу тебе Росією,

Єдиний поклик.

Запитай, перепитай мене —

Миліше немає землі.

Мене тут російським ім'ям

Колись назвали.

Дивлюся в озера сині,

У полях ромашки рву,

Кличу тебе Росією,

Єдиний поклик.

Не знаю щастя більшого,

Чим жити однією долею:

Сумувати з тобою, земля моя

І святкувати з тобою.

Красу твою не старили

Ні роки, ні біда,

Іванами та Мар'ями

Пишалася ти завжди.

Не все повернулися соколи —

Хто живий, а хто вбитий...

Але слава їхня висока

Тобі належить.

Красу твою не старили

Ні роки, ні біда,

Іванами та Мар'ями

Пишалася ти завжди.

Не знаю щастя більшого,

Чим жити однією долею:

Сумувати з тобою, земля моя

І святкувати з тобою.