Вагон московского метро - Юрий Гарин

Я вагон московского метро,

Я профессией своей сродни кроту.

Ухожу в московское нутро,

Каждый день ныряя в темноту.

Словно кожа — мраморный покров.

Словно ребра — гнутые мосты.

Я в московских жилах голубая кровь,

Без которой не было б Москвы.

Без которой не было б Москвы.

Мой удел и труден и суров.

Перебежки недалеких рейсов.

Я зажат и сверху и с боков

Не сойти с холодных этих рельсов.

Я ослеп, но знаю я давно,

Это для меня уже не новость

У столицы есть второе дно,

У столицы есть вторая совесть

У столицы есть второе дно,

У столицы есть вторая совесть.

Я кричу надорванным гудком.

Я слепой и темный пролетарий

Я всегда под чьим-то каблуком

Наверху расписан мой сценарий

Голубых вагонов четкий строй

Как послушный взвод в подземной роте,

Но я летаю, пусть и под землей,

Но зато меня не сбить в полете

Я вагон московского метро.

Я вагон московского метро.

Я вагон московского метро.

Я вагон московського метро,

Я професією своєю схожою на кроту.

Іду в московське нутро,

Щодня пірнаючи у темряву.

Немов шкіра — мармуровий покрив.

Немов ребра - гнуті мости.

Я в московських жилах блакитна кров,

Без якої не було б Москви.

Без якої не було б Москви.

Мій спадок і важкий і суворий.

Перебіжжя недалеких рейсів.

Я затиснутий і зверху і з боків

Не зійти з холодних цих рейок.

Я засліп, але знаю я давно,

Це для мене вже не новина

Столиця має друге дно,

Столиця має друге сумління

Столиця має друге дно,

Столиця має друге сумління.

Я кричу надірваним гудком.

Я сліпий і темний пролетар

Я завжди під чиїмось підбором

Нагорі розписаний мій сценарій

Блакитних вагонів чіткий лад

Як слухняний взвод у підземній роті,

Але я літаю, нехай і під землею,

Зате мене не збити в польоті

Я вагон московського метро.

Я вагон московського метро.

Я вагон московського метро.