Население Москвы - Юрий Гарин

Летит по небу самолет и раздвигает облака

Слегка подвыпивший пилот ругает сводку маяка.

А под крылом лежит Москва, в ночи мерцают огоньки

И разлетаются слова по небу словно мотыльки.

А население Москвы, оно волнуется опять,

А население Москвы, оно не может тару сдать.

А население Москвы, оно такое же, как вы,

Оно такое же, как я, как коммунальная семья.

Идет по рельсам паровоз, и бьет чечетку на ветру.

Без всяких там, метаморфоз, везет бананы в Бухару.

И сколько в небо не кричи, Самара спит и спит Ростов.

И лишь разносятся в ночи обрывки музыки и слов.

А население Москвы, оно волнуется опять,

А население Москвы, оно не может тару сдать.

А население Москвы, оно такое же, как вы,

Оно такое же, как я, как коммунальная семья.

Плывет по морю пароход, слегка качаясь на волне,

Плывущий по морю народ, находит истину в вине,

А за кормой лежит Париж, лежат Женева и Белью.

И если вдруг ты загрустишь, затянешь песенку свою.

А население Москвы, оно волнуется опять,

А население Москвы, оно не может тару сдать.

А население Москвы, оно такое же, как вы,

Оно такое же, как я, как коммунальная семья.

Ползет по тундре вездеход, горит полярная звезда.

Полгода солнце не встает, такая в тундре вот беда.

А на снегу лежат ключи — ключи от города Тамбов.

И разлетаются в ночи обрывки музыки и слов.

И очень холодно вокруг, но огорчаться нет причин.

Давай с тобой присядем, друг, и просто тихо помолчим.

А население Москвы, оно волнуется опять,

А население Москвы, оно не может тару сдать.

А население Москвы, оно такое же, как вы,

Оно такое же, как я, как коммунальная семья.

А население Москвы, умом его нельзя понять.

А население Москвы, спешит кого-то выбирать.

Летить по небу літак і розсуває хмари

Пілот, що злегка напідпитку, лає зведення маяка.

А під крилом лежить Москва, вночі блимають вогники

І розлітаються слова по небу немов метелики.

А населення Москви, воно хвилюється знову,

А населення Москви, воно не може тару здати.

А населення Москви, воно таке ж, як ви,

Воно таке, як я, як комунальна сім'я.

Іде рейками паровоз, і б'є чечітку на вітрі.

Без жодних там, метаморфоз, везе банани в Бухару.

І скільки в небо не кричи, Самара спить і спить Ростов.

І лиш розносяться в ночі уривки музики і слов.

А населення Москви, воно хвилюється знову,

А населення Москви, воно не може тару здати.

А населення Москви, воно таке ж, як ви,

Воно таке, як я, як комунальна сім'я.

Пливе морем пароплав, злегка гойдаючись на хвилі,

Народ, що пливе по морю, знаходить істину у вини,

А за кормою лежить Париж, лежать Женева та Біллю.

І якщо раптом ти засумуєш, затягнеш пісеньку свою.

А населення Москви, воно хвилюється знову,

А населення Москви, воно не може тару здати.

А населення Москви, воно таке ж, як ви,

Воно таке, як я, як комунальна сім'я.

Повзе по тундрі всюдихід, горить полярна зірка.

Півроку сонце не встає, таке в тундрі ось біда.

А на снігу лежать ключі — ключі від міста Тамбов.

І розлітаються вночі уривки музики і слів.

І дуже холодно навколо, але засмучуватися немає причин.

Давай з тобою присядемо, друже, і просто тихо помовчимо.

А населення Москви, воно хвилюється знову,

А населення Москви, воно не може тару здати.

А населення Москви, воно таке ж, як ви,

Воно таке, як я, як комунальна сім'я.

А населення Москви, розумом його не можна зрозуміти.

А населення Москви, поспішає когось вибирати.