Альпинист - Юрий Гарин

Мой друг тоскует по горам

Он альпинист до мозга костей

И этот странный гонорар

Он заработал у судьбы своей

В его душе — сиянье ледников,

Ущелья, скалы, только и всего

Ведь стойкий вирус гор и облаков

Навеки инфицировал его

В плацкартах и дешевых номерах

Намного жизнь привычней для него

Мой друг скитается в горах

И с этим не поделать ничего

И месяцами нет его в Москве

Где пропадает?

Люди не поймут

И горы, только горы в голове

И нет там места больше ничему

Когда вокруг галдели, он молчал

Да не любил он попусту болтать

В горах он что-то важное познал,

Чего здесь на равнинах не понять

…А женщина тоскует по ночам,

Она устала бесконечно ждать…

А он, мятежный, верен лишь горам

Он альпинист.

Как это не понять…

Мій друг тужить по горах

Він альпініст до мозку кісток

І цей дивний гонорар

Він заробив у долі своєї

Його душі— сяйво льодовиків,

Ущелини, скелі, тільки і всього

Адже стійкий вірус гір та хмар

Навіки інфікував його

У плацкартах та дешевих номерах

Набагато життя звичніше для нього

Мій друг блукає в горах

І з цим не зробити нічого

І місяцями немає його в Москві

Де пропадає?

Люди не зрозуміють

І гори, тільки гори в голові

І там немає місця більше нічого

Коли навколо галасіли, він мовчав

Так не любив він пусто балакати

У горах він щось важливе пізнав,

Чого тут на рівнинах не зрозуміти

…А жінка тужить по ночами,

Вона втомилася нескінченно чекати.

А він, бунтівний, вірний лише горам

Він альпініст.

Як це не зрозуміти…