Wilde Rose - Wolfenmond

Sie ist wild und ungezähmt

Sie tut was Sie will

Auch wenn’s den Vater grämt

Sie reitet treibt die Schafe ein

Am liebsten ist Sie mit den Pferden allen

Im Dorf wird geredet, Sie erntet nur Spott

Sie geht nicht zur Kirche und glaubt nicht an Gott

Verbrennt jades Essen, verzieht das Gesicht

Und die zarten Tänze kann sie nicht

Sie ist mehr Kerl als ein Weib

Schlank und rank voller Kraft ist ihr Leib

Die Zunge ist dornig und Knospen so zart

Eine Rose von wilder Art

Mancher Bursche hätt' es gewagt

Den Vater um die Hand gefragt

Ein Schwiegersohn ist nicht in Sicht

Denn Heiraten will sie noch lange nicht

Sie reitet hält die Zügel in der Hand

Die Wildeste Rose die man je fand

Sie reitet zieht die Zügel an

Mit den Pferden wie jeder Mann

Für den Vater eine Schand

Die Wildeste Rose die man je fand

Wer ist denn hier der Herr im Haus

Ja, die Leute im Dorf lachen ihn aus

So packt den Vater einst die Wut

Wirft seine Tochter voller Zorn vom Gut

Fortan soll Sie ihre Wege gehn

Der Vater will Sie nie mehr wiedersehn

Der Winterhimmel ist Sternenklar

Die Nacht wird kalt wie sie’s lange nicht war

Der Wind pfeift eisig um’s Haus

Gen morgen treibts den Vater hinaus

Von sorgen geplagt in die Berge hinein

Dort ließ er seine Tochter allein

So ist Sie doch sein einziges Glück

Oh, bitte Kind komm nach Hause zurück

Sie reitet hält die Zügel in der Hand

Die Wildeste Rose die man je fand

Sie reitet zieht die Zügel an

Mit den Pferden wie jeder Mann

Eilig läuft der Vater hinauf

Ihren spuren nach er gibt nicht auf

Doch er sieht nur jenen Garten

Voll wilder Rosen die am wegesrand warten

Die neugierig ihre Stengel recken

Die vorwurfsvoll ihre Dornen strecken

Schwächer der Blick

Je weiter er geht

Blasse Blüten

Deren schönheit verweht

Der Frost kriecht glitzernd über das Blatt

Knospen vertrocknet, der Kopf hängt matt

Die kälte hat die Rosen verbrannt

Auch die wildeste die man je fand

Sie reitet hält die Zügel in der Hand

Die wildeste Rose die man je fand

Der Frost hält nun die Zügel in der Hand

Hat jede Farbe aus dem Dorf verbannt

Der Winter zieht die Zügel schneller an

In seiner Faust jede Frau und jeder Mann

Вона дика і неприборкана

Вона робить те, що хоче

Навіть якщо це засмучує батька

Вона їздить на вівцях

Вона любить бути з усіма кіньми

У селі розмови, тільки знущаються

Вона не ходить до церкви і не вірить в Бога

Обгорає всім їжу, кривиться

І вона не вміє танцювати тонкі

Вона більше хлопець, ніж жінка

Її тіло струнке й струнке, повне сили

Язик колючий, а бруньки такі ніжні

Дикий вид троянди

Деякі хлопці наважилися б

Попросив у батька руки

Зятя не видно

Бо вона довго не хоче виходити заміж

Вона їде, тримаючись за поводи

Найдикіша троянда з усіх знайдених

Вона їде натягує поводи

З кіньми, як у будь-якої людини

Ганьба батькові

Найдикіша троянда з усіх знайдених

Хто тут у хаті господар

Так, у селі з нього сміються

От як раз розсердився батько

Викидає дочку з маєтку в гніві

Відтепер ви повинні йти своїм шляхом

Батько ніколи більше не хоче бачити вас

Зимове небо зоряне

Ніч стає холоднішою, ніж була довгий час

Вітер крижаний свистить навколо хати

Ген завтра виганяє батька

Зморений турботами в гори

Там він залишив дочку одну

Тож ти його єдине щастя

О, будь ласка, дитино, повертайся додому

Вона їде, тримаючись за поводи

Найдикіша троянда з усіх знайдених

Вона їде натягує поводи

З кіньми, як у будь-якої людини

Батько поспішно біжить нагору

Йдучи їхніми слідами, він не здається

Але він бачить тільки той сад

Повно диких троянд, які чекають біля дороги

Цікаво розтягують стебла

Які докірливо простягають свої терни

слабший вигляд

Чим далі він йде

Бліді квіти

Зникла їхня краса

По листю сповзає блискучий мороз

Бутони засихають, головка слабо звисає

Холод спалив троянди

Також найдикіший з усіх знайдених

Вона їде, тримаючись за поводи

Найдикіша троянда з усіх знайдених

Мороз тепер тримає поводи

У селі заборонили всі кольори

Зима швидше тягне поводи

У кулаку кожна жінка і кожен чоловік