Schwarze Wolken - Wolfenmond

Schweigen kehrt ein, das Licht trinkt die Nacht

Betrunken von Träumen, der Bursche erwacht

Die Sonne verhangen, niemand ist dort

Ganz still ist der Raum, der Jemand ist fort

Doch hört er die Worte: «Verlasse das Gut

Schwarze Wolken nahen, nimm all deinen Mut

Stille wird herrschen, nimm deine Schar

Treib ein dein Vieh, denn der Schatten ist nah!»

Ein tiefes Tal in den Bergen allein

Das Tor ist dein Schutz, doch lass niemanden ein

Egal wer klopft, auch beim dritten Mal nicht

Der Tod ist schlau, wechselt sein Gesicht

Der Bursche versprach es und hält sein Wort

Vertraut diesem Traum, bringt die Seinen fort

Lässt alles zurück und gibt den Hof auf

Er treibt seine Schafe in die Berge hinauf

Das Tor ist stark, sie sind sicher im Tal

Nach einem Mond klopft‘s zum ersten Mal

Einlass erbittet ein alter Mann

Hat schlimmes erlebt, man sieht es ihm an

Das Tor bleibt verschlossen und der Bursche hart

Beim zweiten Mal klopft ein Mädchen so zart

Doch nicht mal sie lässt der Bursche herein

So kann der Tod nicht zu Gast bei ihm sein

Das Warten wird lang, viele Monde vergehn

Zum dritten Mal hat man keinen gesehn

Missmut und Zweifel breiten sich aus

Der Schatten scheint fort, sie wollen nach Haus

Nur ein kleiner Blick durch den schmalen Spalt

Vielleicht können wir ja nach Hause schon bald

So späht der Bursche dann doch durch das Tor

Still ist’s im Tal, niemand steht davor

Der Bursche schließt das Tor voller Glück

Er ist sich nun sicher, sie können zurück

Doch Schatten gehen, schwarze Wolken ziehn

Der Gast ist da und sie können nicht fliehn

Die Nase zu hoch, den Blick voller Stolz

Leise, kleine Pfoten schlüpfen so durch das Holz

Zu sanft war das Klopfen, zu nichtig ihr Schatten

Er hat’s übersehn, vor dem Tor waren Ratten

Настає тиша, світло п'є ніч

П'яний від снів, хлопець прокидається

Сонце похмуре, нікого немає

У кімнаті дуже тихо, когось немає

Але він чує слова: «Покинь маєток

Чорні хмари наближаються, будьте мужні

Тиша запанує, візьміть свою компанію

Заганяйте свою худобу, бо тінь близько!

Глибока долина в самотніх горах

Ворота — твій захист, але нікого не впускай

Хто б не стукав, навіть втретє

Смерть розумна, змінює своє обличчя

Хлопчик пообіцяв і тримає слово

Повірте цій мрії, заберіть його

Залишає все позаду і відмовляється від господарства

Він заганяє своїх овець у гори

Ворота міцні, вони безпечні в долині

Після місяця стукає вперше

Старий просить прийняти

Пережив погані речі, це видно на ньому

Ворота залишаються замкненими, а хлопець жорстко

Другий раз дівчина так ніжно стукає

Але хлопець навіть її не пускає

Тому смерть не може бути його гостем

Чекати буде довго, пройде багато місяців

Втретє ти нікого не бачив

Поширюються невдоволення і сумніви

Тінь ніби зникла, вони хочуть додому

Лише зазирнути через вузьку щілину

Може, ми скоро поїдемо додому

Тож хлопець все-таки зазирає через ворота

В долині тихо, перед нею ніхто не стоїть

Хлопчик сповнений щастя зачиняє ворота

Тепер він упевнений, що вони можуть повернутися

Але йдуть тіні, рухаються чорні хмари

Гість там, і вони не можуть втекти

Ніс занадто високий, погляд сповнений гордості

Тихі маленькі лапки ковзають по деревині

Стук був надто ніжним, її тінь — надто марною

Він пропустив, перед воротами стояли щури