Der Weidenkranz - Wolfenmond

Sie trafen sich zum fröhlichen Tanz

Es war noch früh im Jahr

In des Mondes fahlem Glanz

Flocht er ihr einen Weidenkranz

Der sein Versprechen war

Sie trennten sich gen Mitternacht

Auf ein baldig' Wiedersehen

Im Mondenschein hat sie gewacht

Viele Stunden dort am Fluß verbracht

Was ist denn nur geschehen?

Sie sah, wie jene Weide am Fluß

Den ganzen Sommer war

Voll Trauer und voll Einsamkeit

Die gar welken Blätter zum Fallen bereit

Und es neigte sich das Jahr

Lieber blieb sie daheim bei Haus und Hof

Sah die Mädchen zum Herbsttanz gehn

Schmerz und Sehnsucht haben sie geplagt

Immer wieder hat sie sich gefragt

Was ist ihm nur geschehn?

Es kam die Zeit für den alten Graf

Der an ihr Gefallen fand

Des Nachts kam er zu ihrem Haus

Ins Dunkle schleppte man sie hinaus

Er verlangte ihre Hand

«Im Kerker sitzt der Liebste Dein

Willst Du ihn in Freiheit sehn?

So werde mein Weib!»

— Ihr blieb keine Wahl

Es plagte sie des Liebsten Qual

Und so sollte es geschehn!

Im Dorfe gab’s ein Hochzeitsfest

Mit viel Saufereu und Tanz

Im Morgenrot hat man sie getraut

Und nun steht am Fluß die traurige Braut

In der Hand der Weidenkranz

«In Freiheit ging der Liebste mein

Auf Nimmerwiedersehn

Die Blätter sind welk, der Kranz ist verdorrt

Meine Liebe an einem fernen Ort

Warum musste es geschehn?»

Вони зустрілися для веселого танцю

Це було ще на початку року

У блідому сяйві місяця

Він заплітав їй вербовий вінок

Що було його обіцянкою

Вони розлучилися опівночі

До зустрічі

Вона прокинулася в місячному світлі

Провів там багато годин біля річки

Що сталося?

Бачила, як та верба біля річки

Все літо було

Повний смутку і повний самотності

Зів'яле листя готове до опадання

І рік підійшов до кінця

Вона воліла залишатися вдома зі своїм будинком і фермою

Бачив, як дівчата йшли на осінні танці

Її мучили біль і туга

Вона постійно питала себе

Що з ним сталось?

Настав час старого графа

Кому вона припала до душі

Вночі він прийшов до неї додому

Їх витягли в темряву

Він попросив її руки

«У підземеллі сидить твій коханий

Ти хочеш побачити його на волі?

Тож стань моєю дружиною!»

— У неї не було вибору

Це мучило муки її коханого

І так має статися!

У селі було весілля

З великою кількістю випивки та танців

Вони одружилися з нею на світанку

А тепер сумна наречена стоїть біля річки

У руці вербовий вінок

«На волю пішов мій коханий

Прощавай назавжди

Зів’яло листя, в’ял вінок

Моя любов у далекому місці

Чому це мало статися?"