Болото - Wolf Rahm

Мерзкая склизкая скользкая жидкость

Знаменита в тусовке лесной.

Звери и птицы сюда даже близко

Не ступают мохнатой ногой.

Страшно до дрожи, себе же дороже

Ошиваться в болотной глуши!

Во избежание мурашек по коже

Здесь давно уже нет не души.

Но что за звук?

Хруст и стук...

Старый ворон опустился на сук.

Вниз посмотрел,

Откашлялся: «Кхе»,

И громким голосом он сладко запел:

«Звери и птицы, давайте сюда!

Здесь под водою хранится еда.

Это болото не то, что везде –

Нету опасности в этой воде!

Я вам не вру, я не подлец, ну вот вам крест!

Поторопитесь, кто успеет, тот и съест!».

Жители лесные приходили и прилетали:

Плакали от счастья и друг друга поздравляли:

Ворону «спасибо» говорили, головы склоняли:

В воду заходили, под водой исчезали.

Добрая весть разошлась по округе,

Во все норы и дупла внеслась.

Сотни существ плотно шли друг за другом,

Погружаясь в болотную грязь.

Кто поумней, заподозрил подставу:

«Старый ворон нас хочет убить!

Ну-ка пойдём-ка к нему всей оравой!

Птица, нам надо поговорить!

Что ж ты, мразь, натворил!

Своей ложью столько душ загубил!»

Ворон взлетел

И вниз посмотрел,

И тихим голосом печально запел:

«В чем моя ложь, не докажете вы –

Здесь под водой километры жратвы.

С каждой минутой все больше и больше ее

Мне приносит лесное зверье!

На их костях растут цветы моей мечты!

Я так люблю их вкус, попробуйте и вы!

Разве виноват я в том, что все любят так халяву?

Ради дармовых харчей нырнут в любую яму!

Жалкие никчемные создания – как сырье...

В этом есть основа мирозданья - каждому свое!»

Гидка слизька слизька рідина

Знаменита в лісовій тусовці.

Звірі та птахи сюди навіть близько

Не ступають волохатою ногою.

Страшно до тремтіння, собі ж дорожче

Ошиватись у болотній глушині!

Щоб уникнути мурашок по шкірі

Тут давно вже нема душі.

Але що це за звук?

Хруст і стукіт...

Старий ворон опустився на гілку.

Вниз подивився,

Відкашлявся: «Кхе»,

І гучним голосом він солодко заспівав:

«Звірі та птахи, давайте сюди!

Тут під водою зберігається їжа.

Це болото не те, що скрізь –

Немає небезпеки у цій воді!

Я вам не брешу, я не негідник, ну ось вам хрест!

Поспішайте, хто встигне, той і з'їсть!».

Жителі лісові приходили та прилітали:

Плакали від щастя та один одного вітали:

Ворону «дякую» говорили, голови схиляли:

У воду заходили, під водою зникали.

Добра звістка розійшлася по окрузі,

У всі нори та дупла внеслася.

Сотні істот щільно йшли один за одним,

Занурюючись у болотяний бруд.

Хто розумніший, запідозрив підставу:

«Старий ворон хоче нас убити!

Ану ходімо до нього всією чередою!

Птаху, нам треба поговорити!

Що ж ти, лихо, накоїв!

Своєю брехнею стільки душ занапастив!»

Ворон злетів

І вниз подивився,

І тихим голосом сумно заспівав:

«У чому моя брехня, не доведете ви –

Тут під водою кілометри жратви.

З кожною хвилиною все більше і більше її

Мені приносить лісову звірину!

На їхніх кістках зростають квіти моєї мрії!

Я так люблю їх смак, спробуйте і ви!

Хіба я винен у тому, що всі люблять так халяву?

Заради дармових харчів пірнуть у будь-яку яму!

Жалюгідні нікчемні створіння – як сировина...

У цьому є основа світобудови – кожному своє!»