Душа молилась о тебе - Вячеслав Добрынин

Моя душа молилась о тебе,

Мои глаза смотрели в небеса.

Бежала ты по сломанной судьбе,

Своей любви меняя адреса.

И никому ты не хотела петь,

Как соловей, что в клетке золотой.

Твоя любовь пыталась умереть,

А я поил, поил ее живой водой.

Припев:

Ты — жаркое солнце, я тобой обжигаюсь.

Ты — синее небо, я в тебе растворяюсь.

Ты — яркие звезды, я к тебе улетаю.

Ты прыгаешь в бездну, я тебя поднимаю.

Крошилась жизнь, как будто хрупкий лед,

И таял мир в конце тоннеля грез.

Летела ты как ветер понесет,

И превращала смех в осколки слез.

Но я ведь должен был тебя поймать,

Остановить тебя хотя б на ночь.

Хотел спасти, но не сумел понять,

Куда опять, опять летишь от счастья прочь.

Припев (Х2):

Ты — жаркое солнце, я тобой обжигаюсь.

Ты — синее небо, я в тебе растворяюсь.

Ты — яркие звезды, я к тебе улетаю.

Ты прыгаешь в бездну, я тебя поднимаю.

Ты — яркие звезды, я к тебе улетаю.

Ты прыгаешь в бездну, я тебя поднимаю.

Моя душа молилася за тебе,

Мої очі дивилися в небеса.

Бігла ти за зламаною долею,

Своїм коханням змінюючи адреси.

І нікому ти не хотіла співати,

Як соловей, що в клітині золотий.

Твоє кохання намагалося померти,

А я напував, напував її живою водою.

Приспів:

Ти — спекотне сонце, я тобою обпалююся.

Ти - синє небо, я в тебе розчиняюся.

Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.

Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.

Кришилося життя, наче крихкий лід,

І танув світ у кінці тунелю мрій.

Летіла ти як вітер понесе,

І перетворювала сміх на осколки сліз.

Але я ведь повинен був тебе зловити,

Зупинити тебе хоча б на ніч.

Хотів врятувати, але не зміг зрозуміти,

Куди знову, знову летиш від щастя геть.

Приспів (Х2):

Ти — спекотне сонце, я тобою обпалююся.

Ти - синє небо, я в тебе розчиняюся.

Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.

Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.

Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.

Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.