Научи меня жить - Воскресение, Алексей Романов

Научи меня жить, научи меня что-нибудь делать

Сочтены мои ночи и дни, словно сны, коротки

А то, что любит сквозь сон, то, что дышит от имени тела

Это только тень на горячем песке у ленивой реки

Научи меня что выбирать между черным и белым

Чтоб чужое добро на твое и мое не делить

Дай мне лезвие мысли вонзить между частью и целым

И назови мне высокую цель, научи меня жить

Привяжи мне бумажные крылья – свободу и совесть

Не оставь меня в бурю и в штиль, упаси от беды

За то, что было и будет и чем, наконец, успокоюсь

Дай мне душу – в ладонях с водой отраженьем звезды

А то, что нажито, прожито – прах, ни о чем не жалею

Что прошло по колено во лжи, что по горло в тоске

Научи меня заново, я ничего не умею

А то, что есть у меня – только тень на горячем песке

Навчи мене жити, навчи мене щось робити

Пораховані мої ночі та дні, немов сни, короткі

А те, що любить крізь сон, те, що дихає від імені тіла

Це тільки тінь на гарячому піску біля лінивої річки

Навчи мене що вибирати між чорним та білим

Щоб чуже добро на твоє та моє не ділити

Дай мені лезо думки встромити між частиною і цілим

І назви мені високу мету, навчи мене жити

Прив'яжи мені паперові крила – свободу та совість

Не залиши мене в бурю і в штиль, боронь від біди

За те, що було і буде і чим нарешті заспокоюсь

Дай мені душу – у долонях із водою віддзеркаленням зірки

А те, що нажите, прожите – порох, ні про що не шкодую

Що пройшло по коліно у брехні, що по горло в тузі

Навчи мене наново, я нічого не вмію

А те, що є у мене – лише тінь на гарячому піску