Чёрные бушлаты - Владимир Высоцкий, Инструментальный ансамбль «Мелодия»

За нашей спиной остались паденья, закаты,

Ну хоть бы ничтожный, ну хоть бы невидимый взлет!

Мне хочется верить, что черные наши бушлаты

Дадут мне возможность сегодня увидеть восход.

Сегодня на людях сказали: «Умрите геройски!»

Попробуем, ладно, увидим, какой оборот.

Я только подумал, чужие куря папироски:

Тут кто как умеет, мне важно увидеть восход.

Особая рота — особый почет для сапера.

Не прыгайте с финкой на спину мою из ветвей.

Напрасно стараться, я и с перерезанным горлом

Сегодня увижу восход до развязки своей.

Прошли по тылам мы, держась, чтоб не резать их сонных,

И вдруг я заметил, когда прокусили проход:

Еще несмышленый, зеленый, но чуткий подсолнух

Уже повернулся верхушкой своей на восход.

За нашей спиною в шесть тридцать остались, я знаю,

Не только паденья, закаты, но взлет и восход.

Два провода голых, зубами скрипя, зачищаю

Восхода не видел, но понял: Вот-вот и взойдет.

Уходит обратно

на нас поредевшая

рота.

Что было — не важно, а важен лишь взорванный форт.

Мне хочется верить, что грубая наша работа

Вам дарит возможность беспошлинно видеть восход.

За нашою спиною залишилися падіння, заходи сонця,

Ну хоч би нікчемний, нух би невидимий зліт!

Мені хочеться вірити, що чорні наші бушлати

Дадуть мені можливість сьогодні побачити схід сонця.

Сьогодні на людях сказали: «Помріть геройською!»

Спробуємо, гаразд, побачимо, який оборот.

Я тільки подумав, чужі курячи цигарки:

Тут хто як уміє, мені важливо побачити схід сонця.

Особлива рота - особлива шана для сапера.

Не стрибайте з фінкою на спину мою з гілок.

Даремно намагатися, я і з перерізаним горлом

Сьогодні побачу схід до розв'язки своєї.

Пройшли по тилам ми, тримаючись, щоб не різати їх сонних,

І раптом я помітив, коли прокусили прохід:

Ще нетямущий, зелений, але чуйний соняшник

Вже повернувся верхівкою своєю на схід.

За нашою спиною в шість тридцять залишилися, я знаю,

Не тільки падіння, заходи, але зліт і схід.

Два дроти голих, зубами скрипучи, зачищаю

Сходу не бачив, але зрозумів: Ось-ось і зійде.

Іде назад

на нас порідшала

рота.

Що було — неважливо, а важливий лише підірваний форт.

Мені хочеться вірити, що груба наша робота

Вам дарує можливість безмитно бачити схід сонця.