Золотится серенький дымок - Виктор Петлюра

Золотится серенький дымок,

Тая в золотых лучах заката,

Песенку принес мне ветерок,

Ту, что пела милая когда-то.

Жил в Одессе славный паренек,

Ездил он в Херсон за голубями,

И вдали мелькал его челнок,

С белыми, как чайка, парусами.

И вдали мелькал его челнок,

С белыми, как чайка, парусами.

Голубей он там не покупал,

Лазил тот мальчишка по карманам,

Крупную валюту добывал,

И гулял с братвой по ресторанам.

Крупную валюту добывал,

И гулял с братвой по ресторанам.

Но однажды этот паренек

Не вернулся в город свою любимый,

И напрасно девушка ждала

У причала в платье темно-синем.

И напрасно девушка ждала

У причала в платье темно-синем.

Кто же разлучает, детка, нас,

Кто нам приподнес печаль-разлуку,

Кто на наше счастье и покой

Поднял окровавленную руку?

Кто на наше счастье и покой

Поднял окровавленную руку?

Лагерь разлучает нас с тобой,

Прокурор принес печаль-разлуку,

Суд на наше счастье и покой

Поднял окровавленную руку.

Суд на наше счастье и покой

Поднял окровавленную руку.

Но в каком бы ни был я краю,

Тебя любить как волю буду крепко,

Как и волю я тебя люблю,

А на воле вор бывает редко.

Как и волю я тебя люблю,

А на воле вор бывает редко.

Золотиться сіренький димок,

Тая в золотих променях заходу сонця,

Пісеньку приніс мені вітерець,

Ту, що співала мила колись.

Жив в Одесі славний хлопчина,

Їздив він в Херсон за голубами,

І вдалині мелькав його човник,

З білими, як чайка, вітрилами.

І вдалині мелькав його човник,

З білими, як чайка, вітрилами.

Голубів він там не купував,

Лазив той хлопчик по кишенях,

Велику валюту добував,

І гуляв із братвою по ресторанам.

Велику валюту добував,

І гуляв із братвою по ресторанам.

Але одного разу цей хлопчина

Не повернувся до свого міста коханий,

І даремно дівчина чекала

У причалу в сукні темно-синім.

І даремно дівчина чекала

У причалу в сукні темно-синім.

Хто розлучає, дитинко, нас,

Хто нам підніс смуток-розлуку,

Хто на наше щастя і спокій

Підняв закривавлену руку?

Хто на наше щастя і спокій

Підняв закривавлену руку?

Табір розлучає нас із тобою,

Прокурор приніс смуток-розлуку,

Суд на наше щастя і спокій

Підняв закривавлену руку.

Суд на наше щастя і спокій

Підняв закривавлену руку.

Але в яким би ні був я краю,

Тебе любити як волю буду міцно,

Як і волю я тебе люблю,

А на волі злодій буває рідко.

Як і волю я тебе люблю,

А на волі злодій буває рідко.