С той поры - Виктор Петлюра

Я так хотел тебя одну любить,

Я так мечтал с тобою вместе жить,

И ты была святой в моих глазах.

Казалось, никому не разлучить.

А время шло, а время всё летит,

Настало время Родине служить.

А ты клялась, а ты божилась, что:

«Тебя дождусь, тебя люблю я одного».

Припев:

С той поры, как мы встретились с тобою,

До сих пор я не знал с тобой печали,

Ну, а ты на другого променяла,

Лишь в письме пару строк мне написала:

«Не грусти!»

А между нами — тысячи дорог,

Тебя я вижу только лишь во сне.

И твоё фото греет сердце мне,

И образ твой в душе огонь зажёг.

Я жду письма, а писем нет и нет,

А сердце бьётся, сердце ждёт ответ.

Я не в себе, я словно сам не свой.

Что делать мне?

Случилось что с тобой?

Ночей не сплю, хотя был трудный день,

И пропитались кровью сапоги.

С плеча изъят осколочный кусок,

Здесь нет тебя, я здесь так одинок.

Но как-то раз я получил письмо,

На ноги встал и стал читать его,

Вдруг по щеке скатилася слеза,

В конце письма: «Я больше не твоя…»

Я так хотів тебе одну любити,

Я так мріяв з тобою разом жити,

І ти була святою в моїх очах.

Здавалося, нікому не розлучити.

А час йшов, а час все летить,

Настав час Батьківщині служити.

А ти клялася, а ти божилася, що:

«Тебе дочекаюся, тебе люблю я одного».

Приспів:

З того часу, як ми зустрілися з тобою,

Досі я не знав з тобою печалі,

Ну, а ти на іншого проміняла,

Лише в листі пару рядків мені написала:

"Не журись!"

А між нами — тисячі доріг,

Тебе я бачу тільки у сні.

І твоє фото гріє серце мені,

І твій образ в душі вогонь запалив.

Я чекаю листи, а листів немає і немає,

А серце б'ється, серце чекає відповідь.

Я не в собі, я немов сам не свій.

Що мені робити?

Сталося що з тобою?

Вночі не сплю, хоча був важкий день,

І просочилися кров'ю чоботи.

З плеча вилучено осколковий шматок,

Тут немає тебе, я тут так самотній.

Але якось я отримав лист,

На ноги встав і став читати його,

Раптом по щоці скотилася сльоза,

В кінці листа: «Я більше не твоя ...»