В городском саду - Виктор Петлюра

В городском саду

Девочку одну

Развлекал я песнями, стихами.

На колени брал,

Нежно целовал

И смотрел влюблёнными глазами.

Девочек любить —

Богатым надо быть,

Богатым надо быть, а значит — вором.

И пошёл опять

По новой воровать,

Так и повстречался с прокурором.

Прокурор кричал:

«Ах, всё-таки попал

За стальные двери, за решётку!»

Я в тюрьме скучал,

По милой тосковал,

Вспоминая там свою красотку.

Ровно через год

Я вышел из ворот,

Кое-как сумел освободиться.

Думал я: пойду,

Милую найду,

Прежняя любовь возобновится.

Наконец, нашёл,

К ней домой пришёл,

Но подлая девчонка изменила.

«Ты, мальчишка, вор —

Вот мой приговор.

И забудь, что я тебя любила.

Завтра суд опять,

Мне дадут лет пять

И погонят в дальнюю сторонку.

Там пройдут года,

Молодость моя

За такую подлую девчонку.

У міському саду

Дівчинку одну

Розважав я піснями, віршами.

На коліні брав,

Ніжно цілував

І дивився закоханими очима.

Дівчат любити —

Багатим треба бути,

Багатим треба бути, а значить — злодієм.

І пішов знову

По новий красти,

Так і зустрівся з прокурором.

Прокурор кричав:

«Ах, таки потрапив

За стальні двері, за решітку!»

Я в тюрмі сумував,

Милою сумував,

Згадуючи там свою красуню.

Рівно через рік

Я вийшов з воріт,

Абияк зумів звільнитися.

Думав я: піду,

Милу знайду,

Колишнє кохання відновиться.

Нарешті знайшов,

До неї додому прийшов,

Але підла дівчинка змінила.

«Ти, хлопчик, злодій—

Ось мій вирок.

І забудь, що я тебе любила.

Завтра суд знову,

Мені дадуть років п'ять

І поженуть у далеку сторону.

Там пройдуть роки,

Молодість моя

За таке підле дівчисько.