Дембеля - Виктор Петлюра

Уезжают в родные края дембеля, дембеля, дембеля.

И куда не взгляни, в эти майские дни всюду пьяные бродят они.

И куда не взгляни, в эти майские дни всюду пьяные бродят они.

Взгляд печальный ты брось на КП — не сидеть больше нам на «губе».

До свидания, кусок, наш закончился срок, а теперь на вокзал марш-бросок.

До свидания, кусок, наш закончился срок, а теперь на вокзал марш-бросок.

На вокзале подруга в слезах тихо шепчет: «Останься, солдат!»

—

«Нет!»

— ответит солдат, — «Пусть на ваших плечах будут руки лежать салажат».

«Нет!»

— ответит солдат, — «Пусть на ваших плечах будут руки лежать салажат».

Я открою знакомую дверь, человек я гражданский теперь.

Буду петь и плясать, буду девок ласкать, буду службу свою вспоминать.

Буду петь и плясать, буду девок ласкать, буду службу свою вспоминать.

Уезжают в родные края дембеля, дембеля, дембеля.

И куда не взгляни, в эти майские дни всюду пьяные бродят они.

И куда не взгляни, в эти майские дни всюду пьяные бродят они.

Їдуть у рідні краї дембеля, дембеля, дембеля.

І куди не поглянь, у ці травневі дні всюди п'яні бродять вони.

І куди не поглянь, у ці травневі дні всюди п'яні бродять вони.

Погляд сумний ти кинь на КП — не сидіти більше нам на «губі».

До побачення, шматку, наш закінчився термін, а тепер на вокзал марш-кидок.

До побачення, шматку, наш закінчився термін, а тепер на вокзал марш-кидок.

На вокзалі подруга в сльозах тихо шепоче: «Залишися, солдате!»

-

"Ні!"

— відповість солдат,— «Нехай на ваших плечах руки лежатимуть салажат».

"Ні!"

— відповість солдат,— «Нехай на ваших плечах руки лежатимуть салажат».

Я відчиню знайомі двері, людина я громадянська тепер.

Співатиму і танцюю, буду дівчат пестити, буду службу свою згадувати.

Співатиму і танцюю, буду дівчат пестити, буду службу свою згадувати.

Їдуть у рідні краї дембеля, дембеля, дембеля.

І куди не поглянь, у ці травневі дні всюди п'яні бродять вони.

І куди не поглянь, у ці травневі дні всюди п'яні бродять вони.