Журавушка - Виктор Петлюра

Сохнет скошенная травушка,

Холодает на земле.

Ты не плачь, моя журавушка,

О погибшем журавле.

Спят болота под осинами,

Под скучающим дождём.

Завтра снова стая длинная

В небесах взмахнёт крылом.

Улетает от тебя он навсегда,

Словно стая журавлей,

Видно, горькая сложилась так судьба,

Вспоминайте журавля…

Поплывёт по небу синему

Потускневшая заря,

Лишь смеётся тот, кто выстрелил

Прямо в сердце журавля.

Он идёт по мокрым улицам,

Раздвигая их плечом,

А девчонка с ним целуется

И не знает ни о чём.

Ох, девчонка, если б знала ты О расстрелянной любви,

Ты б, наверное, услышала:

В небе плачут журавли.

Сохне скошена трава,

Холодить на землі.

Ти не плач, моя журавушка,

Про загиблого журавля.

Сплять болота під осиками,

Під нудним дощем.

Завтра знову зграя довга

У небесах змахне крилом.

Відлітає від тебе він назавжди,

Немов зграя журавлів,

Мабуть, гірка так склалася доля,

Згадуйте журавля.

Попливе по небу синьому

Потьмяніла зоря,

Лише сміється той, хто вистрілив

Прямо в серці журавля.

Він йде по мокрих вулицях,

Розсуваючи їх плечем,

А дівчинка з ним цілується

І не знає ні про що.

Ох, дівчисько, якщо б знала ти про розстріляне кохання,

Ти, напевно, почула:

У небі плачуть журавлі.