Журавли - Виктор Петлюра

Журавли, журавли, вы опять улетели,

Опустели луга, пожелтела листва,

Лишь оставила стая среди бури и метели

Одного с перебитым крылом журавля.

Расскажу я вам люди, как родился и вырос,

Как учился у брата по карманам шнырять,

Как однажды под вечер в КПЗ я очутился,

А потом у решетки тихо плакала мать.

Тихо скрипнула дверь, конвоир бородатый

Предлагал мне подняться и выйти во двор,

Он с поганой улыбкой угрожал мне автоматом.

Сердце больно забилось, я нахмурил свой взор.

Грянул выстрел в тумане, небо вдруг закружилось,

И с простреленной грудью я на землю упал,

Вспомнил я журавля, и как это случилось,

И как он на поляне один умирал.

Журавли, журавли, вы опять прилетите,

Но уже не найдете вы того журавля,

У которого было крыло перебито

И который остался одинокий, как я…

Журавлі, журавлі, ви знову полетіли,

Спустіли луки, пожовтіло листя,

Лише залишила зграя серед бурі й хуртовини

Одного з перебитим крилом журавля.

Розповім я вам люди, як народився і виріс,

Як вчився у брата по кишенях шастати,

Як одного разу надвечір у КПЗ я опинився,

А потім у решітки тихо плакала мати.

Тихо рипнули двері, конвоїр бородатий

Пропонував мені піднятися і вийти у двір,

Він з поганою посмішкою погрожував мені автоматом.

Серце боляче забилося, я нахмурив свій погляд.

Гримнув постріл у тумані, небо раптом закружляло,

І з простріленими грудьми я на землю впав,

Згадав я журавля, і як це сталося,

І як він на поляни один помирав.

Журавлі, журавлі, ви знову прилетите,

Але вже не знайдете того журавля,

У якого було крило перебите

І який залишився самотній, як я…