Я на шконке - Виктор Петлюра

Я на шконке лежу и смотрю на луну, что печально мне светит сквозь решку.

Я пацан молодой и червонец тяну, кажется этот срок бесконечным.

Я пацан молодой и червонец тяну, кажется этот срок бесконечным.

А когда-то на воле спокойно гулял, был весёлым всегда и свободным,

Но однажды я как-то ее повстречал, эту девочку в платьице модном.

Но однажды я как-то ее повстречал, эту девочку в платьице модном.

Я увидел ее и сдавило мне грудь, словно в сердце вонзили заточку,

Потемнело в глазах и не мог я вздохнуть, тут я понял: любовь это точно.

Потемнело в глазах и не мог я вздохнуть, тут я понял: любовь это точно.

Оказалось, что был ухажёр у нее, фраер местный какой-то богатый,

Всё равно она стала встречаться со мной и к нему не хотела обратно.

Всё равно она стала встречаться со мной и к нему не хотела обратно.

Нас однажды он встретил средь белого дня и она ему сразу сказала,

Что ушла от него, что ушла навсегда, вдруг качнулась она от удара.

Что ушла от него, что ушла навсегда, вдруг качнулась она от удара.

На куски того гада тогда я порвал, ведь любил ту девчонку до боли,

Так вот, братцы, сюда я шконку попал, а она ждёт меня там на воле.

Так вот, братцы, сюда я шконку попал, а она ждёт меня там на воле.

Я на шконці лежу і дивлюся на місяць, що сумно мені світить крізь решку.

Я пацан молодий і червонець тягну, здається цей термін нескінченним.

Я пацан молодий і червонець тягну, здається цей термін нескінченним.

А колись на волі спокійно гуляв, був веселим завжди і вільним,

Але одного разу я якось її зустрів, цю дівчинку в сукні модному.

Але одного разу я якось її зустрів, цю дівчинку в сукні модному.

Я побачив її і давила мені груди, немов у серце встромили заточення,

Потемніло в очах і не міг я зітхнути, тут я зрозумів: кохання це точно.

Потемніло в очах і не міг я зітхнути, тут я зрозумів: кохання це точно.

Виявилося, що був залицяльник, фраєр місцевий якийсь багатий,

Все одно вона стала зустрічатися зі мною і до нього не хотіла назад.

Все одно вона стала зустрічатися зі мною і до нього не хотіла назад.

Нас одного разу він зустрів серед білого дня і вона йому відразу сказала,

Що пішла від нього, що пішла назавжди, раптом хитнулася вона від удару.

Що пішла від нього, що пішла назавжди, раптом хитнулася вона від удару.

На шматки того гада тоді я порвав, адже любив ту дівчинку до болю,

Так ось, братики, сюди я шконку потрапив, а вона чекає мене там на волі.

Так ось, братики, сюди я шконку потрапив, а вона чекає мене там на волі.