Родителям - Виктор Петлюра

В деревеньке маленькой, в доме на окраине

Печь давно натоплена, и готов обед,

Но обедать старые не спешат хозяева,

Сына ждут любимого, а его все нет.

Год за годом тянется, он не возвращается,

И сердца родителей извелись тоской.

Вечерами зимними часто им мечтается,

Что приедет в гости он с сыном и женой.

Но только где-то там по белому свету

Парнишечку носит воровская судьба.

Удача шальная, наколка блатная,

Сегодня — малина, а завтра — тюрьма.

По весне черемуха расцветет душистая,

И в саду украдкою матушка всплакнет.

Говорил, устроился, на работу чистую…

Но вестей от сыночки нет который год.

Но только где-то там по белому свету

Облавы гоняют лихого вора.

Удача шальная, наколка блатная,

Еще раз хотя бы дожить до утра.

И ночами долгими письмецо затертое

Вот уже в который раз вновь отец прочтет:

Я приеду к празднику, мое слово твердое!

-

Обещанью этому уж десятый год.

Но только где-то там по белому свету

Его неприкаянно бродит душа

Удача шальная, наколка блатная

От пули свинцовой его не спасла.

В деревеньке маленькой, в доме на окраине

Печь давно натоплена, и готов обед,

Сына ждут родимого старые хозяева,

Свидеться надеются, а его все нет.

Но только где-то, там на краешке света

Крест покосившийся в поле стоит.

Землица сырая, и никто не узнает,

Что в этой могиле давно он лежит.

У деревині маленької, в будинку на околиці

Пекти давно натоплена, і готовий обід,

Але обідати старі не поспішають господарі,

Сина чекають коханого, а його все немає.

Рік за роком тягнеться, він не повертається,

І серця батьків звелись тугою.

Вечорами зимовими часто їм мріється,

Що приїде в гості він із сином і дружиною.

Але тільки десь там по білому світлу

Хлопця носить злодійська доля.

Удача шалена, наколка блатна,

Сьогодні — малина, а завтра — в'язниця.

По весні черемха розквітне запашна,

І в саду украдкою матінка заплаче.

Говорив, влаштувався, на роботу чисту…

Але вестей від синочка немає котрий рік.

Але тільки десь там по білому світлу

Облави ганяють лихого злодія.

Удача шалена, наколка блатна,

Ще раз хоч би дожити до ранку.

І ночами довгими лист затертий

Ось уже в котре батько знову прочитає:

Я приїду до свята, моє слово тверде!

-

Обіцянню цьому вже десятий рік.

Але тільки десь там по білому світлу

Його неприкаяно бродить душа

Удача шалена, наколка блатна

Від кулі свинцевої його не врятувала.

У деревині маленької, в будинку на околиці

Пекти давно натоплена, і готовий обід,

Сина чекають на рідного старі господарі,

Свидеться сподіваються, а його все немає.

Але тільки десь, там на краєчку світла

Хрест, що покосився в полі, стоїть.

Землиця сира, і ніхто не дізнається,

Що в цій могилі давно він лежить.